Юрій Клен

1
Стьмянілий місяць, сніг і парк самотній.
Чітких дерев сильвети сторожкі.
Слова, то враз поважні, то зальотні.
На сковзькій стежці кроки нешвидкі.

Пухнатих рукавичок теплий

Завіяло сипчастим снігом
роки і пристрасті мої.
Днів і ночей страшні рої
замкнулись строгим колобігом.

І тут, на камені високім,
стрічаю вітер верховин.
І білу просторінь