Євген Маланюк
З “Варязької весни”
- Автор: Євген Маланюк
Поможи мені, римський орле.
Моїх каторжних предків тавро!
Над життям моїм — кара на горло,
На руках моїх — зрадницька кров
І в багрянім тумані — зокілля…
Обірвався проваллям
Серпневі строфи
- Автор: Євген Маланюк
Літо тане, як віск. Догоряє підскарбій-серпень.
Смертна постеля його — золото пізніх плодів.
Не поспіває строфа вслід легкостопій Евтерпі —
В вірші блаженно-важкім никне далекий
Відвіку покарано степом
- Автор: Євген Маланюк
Відвіку покарано степом
І простір всю силу п’є.
Під смаглявим монгольським лепом
Та проказою — тіло твоє.
І не вирватися, не стерти,
Вгрузлим тулубом не повстать,
І
Влада
- Автор: Євген Маланюк
Вона виростає, як буря, як шквал,
Спадає мечем і пожаром,
Вдаряє кордоном у груди навал,
Нестерпним осліплює чаром.
Вона — як обіймів напруга п’янка,
Як пристрасти хвиля
Історіософічне
- Автор: Євген Маланюк
Обабіч шляху із варяг у греки
Ще й досі живуть ні варяги, ні греки,
А так собі, еманація, гра —
Дрижить протоплазмою без ядра.
І скільки не пружили і не палили,
Тільки
По кожній страті
- Автор: Євген Маланюк
Відроджуюсь по кожній страті
Свідомістю, що дні оці
Sub specie aternitatis
Зіллють начала і кінці.
Розтерзані хірургом речі,
Одвертай механізм часу —
Все ясно і шкода
Присвятні строфи
- Автор: Євген Маланюк
1
Доба скрегоче і рикає
Крізь порох, полум’я і дим,
Лиш ти, волинська Навсикає,
На Ікві, в липні золотім.
Лиш ти ввижаєшся частіше,
Іонським мармуром ясна.
І ось
...Аще забуду тебе
- Автор: Євген Маланюк
Олені Телізі
Вже вересень в лункій блакиті тане.
Вже багряніє мантія садів,
А нам згадались київські каштани,
Бездонне небо і дніпровий спів.
Прозор. Акварелеві
...Кінець початку
- Автор: Євген Маланюк
І
Підфарбована ґречність та чемність
В комірці паперових чеснот…
Ні! Розкрий все брутальне та темне,
Гей, ти, слизька людська площино!
Покажи свою мертву гнилизну,
Ярий
Сага
- Автор: Євген Маланюк
Від бурі, від фйордів, від хмурних смерекових борів.
Від скель непохитних, що стали над ярістю хвиль,
Несуть вони силу, закуту в окрилений порив,
І пнуться вітрила, й лопочуть важкі
Як перший пелюсток весни
- Автор: Євген Маланюк
Наталочці Лівицькій
1
Як перший пелюсток весни —
Ваш променистий лист.
І знов, і знов в казкові сни
Ці дні перелились.
І знов веселий вітер п’є
Цей
Чужина
- Автор: Євген Маланюк
1
Яким тинам життя притулиться?
Яка ще стріне чужина?
Ось — тиша. Ніч. Порожня вулиця.
В чужих сузір’ях вишина.
Мовчить асфальт. Я п’яний муками,
Як ніч, тиняюся без
Одного дня
- Автор: Євген Маланюк
Димний день. Продзичала підземка зловісно і лунко.
Коло днів замикається ще раз розладом наснаг.
І от берег ізнову…
І знову гірким поцілунком
Починається може остання, остання
Уривок
- Автор: Євген Маланюк
… І йшли віки, одним ярмом закуті,
Плекаючи каліку і раба.
Зрадливий, хитрий, темний і ледачий,
В гнилоснім тлінні мертвої душі
Він викохав собі павуче серце:
Мале,
...Невичерпальність
- Автор: Євген Маланюк
Тяжким хрестом лежать шляхи,
Ясні в ночах, вони сліпі вдень:
Рамено — з Заходу на Схід,
Рамено — з Півночі на Південь.
І так розіп’ята — віки, —
Вогонь буття не загасила.
Істотне
- Автор: Євген Маланюк
Діла ростуть у невмолимі черги.
Громадиться цеглинами життя.
Як рух, як пруг, як вічний вир енергій,
Триває й визначається буття.
Співа блакить крізь готику
...Станіслав Виспянський
- Автор: Євген Маланюк
1
Nad jakas rzeka, w jakims kraju…
Над Вавелем — вітри і дим,
А він горить і не згоряє.
Стає чужим родинний дім
Над річкою, в якомусь краю…
Даремно скаржиться в віки
...Епічні будні в привидах утопій
- Автор: Євген Маланюк
…трудно оспівать
Високі будні на епічній лірі.
Марко Вороний
Епічні будні в привидах утопій —
О, низино непевної доби!
Ось підозрілим присмерком Европи
Обволіка
Оттак. Горілки хміль жорстокий
- Автор: Євген Маланюк
Оттак. Горілки хміль жорстокий,
Корчма, шинкарка, гурт п’яниць.
Там, де доріг життя — розтоки,
Там, де немає таємниць.
Там все просте, як срібна гривня,
Якою платиш за
Осінь
- Автор: Євген Маланюк
1
Горбату голову землі
Вінчає лисиною осінь,
В сухій полуденній імлі
Дзвенять потомленії оси.
Пустельна паща неба спить,
Вже виссавши всі соки літа,
Земля, дощами не
Сторінка 2 із 11
Чудовий! Коли поруч.....