Євген Маланюк
Куліш
- Автор: Євген Маланюк
Гарячий день втопивсь в нічній прозорій млі,
Ти довго Шекспіра перекладав сьогодня —
І знав, що все це — в тьму, в майбутнє на землі,
В неславу й забуття… А ніч — лунка безодня —
Голоси
- Автор: Євген Маланюк
Через гори і доли, понад океани,
Крізь пущі і джунглі — пливуть день і ніч голоси.
То не пісня, не поклик, не клекіт. Той зойк незбаданний —
Як останнє зітхання з останніх сил.
Не
Історіософічне
- Автор: Євген Маланюк
Обабіч шляху із варяг у греки
Ще й досі живуть ні варяги, ні греки,
А так собі, еманація, гра —
Дрижить протоплазмою без ядра.
І скільки не пружили і не палили,
Тільки
Ноктюрн III
- Автор: Євген Маланюк
На далекій межі серед Диких Піль,
Там, де Чорний Шлях перетнула Синюха,
Вартував мій суворий прапрадід степи
Та дудоні ординської луни слухав.
Від сусідніх зимівників димом
...Символ
- Автор: Євген Маланюк
Чим далі, тим похмуріш мряки,
Тим небезпечніша дорога…
О, ніби Ніке з Самотраки,
Твоя смертельна перемога:
З одірваною головою,
Безумна і посмертно-біла,
Вона несе над
Знаю — медом сонця
- Автор: Євген Маланюк
Знаю — медом сонця, ой Ладо,
В твоїм древнім тілі — весна.
О моя степова Елладо,
Ти й тепер антично ясна.
А між нами простір — гураганом.
Хоч вдихнуть, хоч узріть тебе де б…
Напис на книзі віршів
- Автор: Євген Маланюк
Напружений, незломно-гордий,
Залізних імератор строф —
Веду ці вірші, як когорти,
В обличчя творчих катастроф.
Позаду — збурений Батурин
В похмурих загравах облуд, —
Вони
Ісход
- Автор: Євген Маланюк
Не забути тих днів ніколи:
Залишали останній шмат.
Гуркотіли й лякались кола
Під утомленний грім гармат.
Налітали зловісні птахи,
Доганяли сумний похід,
А потяг ридав:
З “Євангелії піль”
- Автор: Євген Маланюк
Знову Біблія літа розкрила
Сторінки заколосених піль.
Легкий вітер напружує крила
Гнати леготом золото хвиль.
Все забув: мої смутки і скрути,
Мої грішні, бездушні слова, —
Зловісне
- Автор: Євген Маланюк
Знов захід буряний. Недобрий.
Знов пророкує кров’ю літер,
Що ми загинем, яко обри,
Що буде степ, руїна й вітер,
Що почорніє світ сей білий,
Що все живе пожруть пожежі,
Біоґрафія
- Автор: Євген Маланюк
1
Завжди напружено, бо завжди — проти течій.
Завжди заслуханий: музика, самота.
Так без шляху, без батька, без предтечі.
Так — навпростець — де спалює мета.
Все чути. Всім
...Серпень
- Автор: Євген Маланюк
Herr, es its Zeit!
Р.М.Рільке
Час, Господи, на самоту й покору.
Все про цей час нагадує: вага
Знекровленого тіла, перше срібло
На скронях та пооране чоло.
І під
Стилет чи стилос
- Автор: Євген Маланюк
Стилет чи стилос? — не збагнув. Двояко
Вагаються трагічні терези.
Не кинувши у глиб надійний якор,
Пливу й пливу повз береги краси.
Там дивний ліс зітхає ароматом
І весь
Ave Caesar, співучий серпне
- Автор: Євген Маланюк
Ave Caesar, співучий серпне,
Августійший владарю літ!
Солодощ пізніх овочів терпне,
Сяйво твоє все більш нестерпне
Для майже осліпленої землі.
Ave Caesar, ще день твій
...Молитва
- Автор: Євген Маланюк
Все упованіє моє
На Тебе, мій пресвітлий раю…
Т. Шевченко
Воркував голубий Іордан за її плечима,
Крильми срібними краяли вічну блакить голуби,
Її звали Марія.
Строфи
- Автор: Євген Маланюк
1
Ти виростала, квітла й наливалась
І втілилась — в медвяний виноград
Та яблука. Мов наложниця, сад
Зітхає втолено. І гасне літній галас.
І лагодою сяє стиглий лад,
І
Присуд (Року Божого 1933)
- Автор: Євген Маланюк
Ані шаблі, ані ножа
Не схрестити в останнім герці:
Та ж камінно-мертва душа,
Те ж безлюбе і чорне серце.
Вже нема хуторів і держав,
Тільки — трупи в житах, тільки — трупи
Вічне
- Автор: Євген Маланюк
1
Досі сниться метелиця маю,
Завірюха херсонських вишень.
Золоті Ті очі впивають
Степовий необмежений день,
Що зростає у небо, у вічність…
Плине вітер крізь села, сади,
Серпневі строфи
- Автор: Євген Маланюк
Літо тане, як віск. Догоряє підскарбій-серпень.
Смертна постеля його — золото пізніх плодів.
Не поспіває строфа вслід легкостопій Евтерпі —
В вірші блаженно-важкім никне далекий
Беатріче
- Автор: Євген Маланюк
І знову зустріч. Це вже тричі
У днях життя її зустрів.
Тонке обличчя Беатріче
Прозорий смуток загострив.
Лани. Пшениця колосиста ничить.
Широкий вітер лине злотом хвиль.
Сторінка 10 із 11
Чудовий! Коли поруч.....