Ян Бжехва

Помідор вліз на тичину,
Кривить пані господиню.
«Прямо сором
З таким помідором!»

Це розсердило квасолю.
«Глузувати не дозволю!
Прямо сором
З таким

Якось жаба
Та й заслабла.
Тож, до лікаря побігла,
Стогне:«Мабуть захворіла»!

Окуляри той поправив,
Бо старим був, хоч і бравим,
Й каже, як оглянув хвору,
З пальцем,

— Гей, тигре! Що чувати?
— Мені вже набридли грати!
— Волі хочеться?
— Ще й як!
Я б поснідав вами всмак!

Купання — корисне діло.
Купатися й муха схотіла.
В неділю скупалась в мазуті,
А в понеділок — в грязюці,
Та ще у вівторок — в бульйоні,
А в середу — в фарбі червоній,
В

Ми спитали в крокодила:
— Звідкіля ти?
— З річки Нілу.
От сідайте всі на спину —
В Ніл рушаю за хвилину.

Прот з Пилипом добрі друзі
У веселощах і в тузі.
Чи весілля, чи робота —
Вже Пилип гукає Прота.

Він не кине друга зроду
За найбільшу нагороду.
А як трапиться

Семеро дітей у тижня —
Ну й сімейка дивовижна!
Аж ніяк не може тато
Всіх докупи поскликати:

Понеділок десь мандрує
І кота в мішку купує.
А Вівторок з Середою
Носять

Змучив нежить Катерину.
А-пчхи!
Катерина під перину.
А-пчхи!

Прийшов лікар дуже скоро.
А-пчхи!
Каже:
— Пані справді хвора!
А-пчхи!

Миттю дав їй аспірину.

Із друзями жаба кумка:
— У нас є чудова думка!
Анумо, риби, хором співати —
На хліб собі заробляти.—
Покликали рака риби,
Вдають, що співають ніби;
Жаби
Вторують

Верблюд тягає два горби,
Як найкоштовніші скарби.
І тільки губи надимає,
Що третього горба немає!

На цій пантері чорні плями.
Вона так біга перед нами,
Що навіть може вмить
Всі плями в клітці розгубить.

А хто з вас знає, діти,
Чи скоро буде літо?
Бурчить ведмідь в барлозі:
— Вже їде десь на возі! —

Їжак на те ведмедю:
— Ні, на велосипеді! —
Кричать зайці вухаті:
—

Ця тварина бити звикла,
Має дуже гострі ікла
І до того ж бистрі ноги.
Утікай мерщій з дороги!

Танцювали голка й нитка,
Голка — добре, нитка — бридко.
Голка вільно походжає,
Нитці — вузлик заважає.

Голка — перша, нитка — ззаду:
— Танцювать я з вами рада!
Голка

Йде король боровик уранці
По зеленій лісовій полянці
І гукає:
— У мене скрута!
Дуже мухи кусають люто!

Спересердя він сів під дубом,
Наказав калатати в бубон.
— Гей,

Я спитав, узявши сир:
— Звідки в ньому стільки дір?
Забурчав індик од хати:
— Справжнє диво, що й казати!

Кукурікнув півень чемно:
— Тут питатися даремно!
Засмутилася

На вулиці Трибунальській
Є хлопчина Стась Питальський.
Він, як тільки встане зранку,
Всіх пита безперестанку:

— Де кінець і початок з круга?
Що дають королевам на

Рудий батько, рудий дід:
Я в рудий удався рід.
Та не треба в клітку лізти,
Бо за ногу можу вгризти.

Мавпи роблять різні штуки,
Скачуть, палку взявши в руки.
Гляньте хоч на павіана!
Це ж бо мавпа, не омана!

Весна у квітні встала зрання:
— Ану, почнімо прибирання! —
Пішла вона в ліси й садки,
Заглянула в усі кутки.

Тут вітерець прибіг поспішно,
Здмухнув вже листячко