Ян Бжехва

Раз забрався хрущ у кущик
Та й загув там якнайдужче.

Віл пита:
— Мій хрущик милий!
Ти гудеш чого щосили?
— Як чого? Бо так годиться!
Треба ж кожному трудиться.

— А

Клей мандрує цілий вечір,
По дорозі клеїть речі:
Попільниці, кухлі, банки,
Й тарілки, й чашки, і склянки.

Склеїв горщик, склеїв вазу.
Що побачить — клеїть зразу.
Навіть

Танцювали голка й нитка,
Голка — добре, нитка — бридко.
Голка вільно походжає,
Нитці — вузлик заважає.

Голка — перша, нитка — ззаду:
— Танцювать я з вами рада!
Голка

Прот з Пилипом добрі друзі
У веселощах і в тузі.
Чи весілля, чи робота —
Вже Пилип гукає Прота.

Він не кине друга зроду
За найбільшу нагороду.
А як трапиться

— Є у нас новини в домі,
Може, вам вони відомі?
Вже моя сестра не в школі —
Стала жайвором у полі,
Примостилась на дубку
І кричить собі: «Ку-ку!»
— Ось признайся

Ходить ледар, байди б’є.
— В мене,— каже,— діло є!
Та й чому це я ледащо?
Придивіться, люди, краще!

Хто пролежав цілий ранок?
Хто опівдні з’їв сніданок?
Хто з вікна

Якось жаба
Та й заслабла.
Тож, до лікаря побігла,
Стогне:«Мабуть захворіла»!

Окуляри той поправив,
Бо старим був, хоч і бравим,
Й каже, як оглянув хвору,
З пальцем,

Ця тварина бити звикла,
Має дуже гострі ікла
І до того ж бистрі ноги.
Утікай мерщій з дороги!

Дві кравчихи-мандрівниці
Шили сукні та спідниці.
Різнобарвні — в цятки, в пружки,
У горошки, в квіти, в смужки.
Гарно шили, як уміли,
І жінки усі раділи.

Йдуть кравчихи

Цокоче в садку сорока,
Примруживши ліве око.
— Це ж, друзі, відома справа,
Що більший комар, як ґава,

Що віл — легенький, як муха,
Що в морі — страшенно сухо,
Що раки

Весна у квітні встала зрання:
— Ану, почнімо прибирання! —
Пішла вона в ліси й садки,
Заглянула в усі кутки.

Тут вітерець прибіг поспішно,
Здмухнув вже листячко

А хто з вас знає, діти,
Чи скоро буде літо?
Бурчить ведмідь в барлозі:
— Вже їде десь на возі! —

Їжак на те ведмедю:
— Ні, на велосипеді! —
Кричать зайці вухаті:
—

Купання — корисне діло.
Купатися й муха схотіла.
В неділю скупалась в мазуті,
А в понеділок — в грязюці,
Та ще у вівторок — в бульйоні,
А в середу — в фарбі червоній,
В

— Ну, як там годинник, цікаво?
— Та цокає досить жваво…
— Мабуть, поспішає він?
— Можливо,— на п’ять хвилин.

Ну, що за слова чудні!
Не згоден годинник ніяк.
Він хоче

Рудий батько, рудий дід:
Я в рудий удався рід.
Та не треба в клітку лізти,
Бо за ногу можу вгризти.

Отака в очах тривога —
Ноги завеликі в нього.
Не одна, а всі чотири
У шкарпетках роблять діри.

А оце ведмідь Бурмило:
Він танцює дуже мило.
— Дай, ведмедю, лапу!
Згода?
Що — не хочеш?
Дуже шкода!

Прийшла до парку чепуруха,
А олень став і щулить вуха
Та й каже чемно:
— Пані люба!
На вас із мого хутра шуба!..

Мавпи роблять різні штуки,
Скачуть, палку взявши в руки.
Гляньте хоч на павіана!
Це ж бо мавпа, не омана!

На цій пантері чорні плями.
Вона так біга перед нами,
Що навіть може вмить
Всі плями в клітці розгубить.