Василь Пачовський

Ми самі були в сальоні,
Ані мамця, ані татко…
Серця билися нам дуже
І розмова йшла негладко.

Ти бажала щось дізнатись,
та довідалась немного;
Я хотів усе сказати,
Та

Ой на сонце ти придалась —
Сяйвом сонця сієш чари…
Як до мене засміялась
Стопромінням в небі мрій; —

Гей веселка блисла з хмари
В ревних сльозах з моїх вій!

Ти як

Ой чого-ж ти рожевієш —
Золота зірничко?
Що, дівчино, ти не скажеш,
Каже твоє личко…

Виглядайся крізь люстерко,
Сама як малина —
Твоє личко як яблочко
Стало як

Вибрав я тебе, дівчино,
На дружину на єдину —
Тільки рученьку подай!
Соловейко нам співає,
Всі садочки розвиває,
Маєм обмаївся май.

Підем там, де цвіли

Гей, все горе забувай,
Разом до гульні ставай,
Скрипка шумки грає!
Ручка в руку, грудь о грудь,
Що болить, тепер забудь,
Май нам процвітає!

Ах, як шовки шелестять,
Як

Дзюню моя зірко,
Моє сонце раннє,
Нарікаю гірко,
Гірко дорікаю —
Та прости коханнє,
Жаль великий маю!

Ти мені пропала,
Пташко моя мила,
Тай на крила взяла

Рожі як ангели білі
Квітли Дзюні вколо віллі,
Пахли як моя любов —
Та забути я не можу,
Як хотів я вирвать рожу,
Та на терню бризла кров!

Не колюче горем терня,
А

Грати коломийки грай,
В коломийці щастя-рай,
Молодість і туга —
Грай мельодіє шумна,
Погуляєм, бо весна
Вже не буде друга!

Гей вставайте всі у ряд,
Ми вперед, дівчата

Дівчина як ластівка
Дивиться на козака,
А взад утікає —
Він примани силою
Пірваний за милою
Гонить, доганяє!….

Доганяє, дістає
Раменами і стає,
Роблючи

Там, де вишні нам під ніжки
Обсипались на доріжки,
Квіти сипляться з вишень!
Там гуляють наші діти,
З уст їх грають самоцвіти
Перлами моїх пісень.

Знайте, діти, кілько

Хто голубку голубив,
З пари любку перебив
Сокіл йому з хмари;
Хто з чужою в танці йшов,
Той до любости найшов
Зіроньку до пари!

Всі голубчик! і всі в ряд:
Ми вперед,

Забудь мене, мене забудь,
Як нам колись жевріла грудь,
Як серце рвалося колись —
Тепер ми розійшлись…

Ми мали слези у очах,
Як ми ішли в противний шлях,
Я плакав з горя,

Так ходила по алеї, та займати я не міг!
Чистий ангел — білосніг!.. Млів я, дивлячись на неї,
плили сльози з віч моїх, заросив я слідки ніг…
Поверталась, усміхалась –
Та займати я

Якби я повірив, що в нашій країні
Тепер сходить сонце, та вже не криваве —
Росли б мені в грудях пісні солов’їні
Під хмарою суму, співаючи гімни
До люду, що спить, як те море у

Повстанська пісня

Ми лицарі без жаху і без смерти,
На злочин світу станем без ваги,
Ми присяглися долю переперти,
Роздерти присуд смерти ваш, боги!

Роздерли