Валер’ян Поліщук
Творчий мент
- Автор: Валер’ян Поліщук
Розтворено живу, як запашний полин,
Коли заковано дзвенить степами спека.
Мені просторо. Марю в синій день,
Мов клекотить, літаючи, лелека,
Мов тиха пісня лине іздалека,
В ту
Водяні лінзи
- Автор: Валер’ян Поліщук
Високе небо. Барвінкова блакить.
Із пристані ваш прямовисний погляд
Занурився у скло лагідне моря.
Лише горбочки невеличкі коливкої води,
Перебігаючи й ковзаючись місцями,
То
Безодні
- Автор: Валер’ян Поліщук
Автор дає спочатку картину великого світу, починаючи з рослин гірського лісу, далі самих гір і нарешті всесвіту. Потім автор показує малий світ роботи хімії й атомів — ті візерунки, що
...Галюцинація
- Автор: Валер’ян Поліщук
З бельгійського поета Івана Жількена
Мій череп сумрачний відкрито чую я,
Червоний мозок мій, мов гидкий звір, сія.
Він, як безмірний спрут, звивається, повзе,
Зненацька
Четвертий вимір
- Автор: Валер’ян Поліщук
Філософічний фраґмент
Лінія часу іде
Вічно напрямком одним;
Тануть простори як дим —
Лінію ту обняли.
Наче по дротові йдуть
З безвісті дива нові,
Зорі,
Під ноги
- Автор: Валер’ян Поліщук
«Вийди, вийди панно, з третього поверху
На балкон.
Я стою, вже стою, моє серце дзвоне,
В серці так багато пороху.
Обернися постаттю до таємного сходу
В саду.
Теплим
Людині
- Автор: Валер’ян Поліщук
Бідна людино, що сама себе в’яжеш,
Чи жахом від думки з космічним розмахом,
Чи тим, що помреш.
А найгірше бійся слизьких, холодних,
Мов з ременю прокислого смокців,
Велетня
Я
- Автор: Валер’ян Поліщук
Критикові Петру Єфремову
Ні, я не Уїтмен,
Новий я, ще незнаний,
Що бунтом полоснув між хвилями знамен.
Я духом розійшовсь і втілився між вами,
Щоб людський дух,
Благословенний сірий ранку мій
- Автор: Валер’ян Поліщук
Благословенний сірий ранку мій,
І день, і час,
І ти, обнята працею, невтомна доле.
Я вас таких
Не розлюблю ніколи,
Поки вогонь життя
У серці не погас.
Ідіть до мене,
Боротьба
- Автор: Валер’ян Поліщук
Люблю я опір осені чинить.
Люблю набряклий од дощу і мряки
Назустріч вітру піснею гукати
Й під шелести листів,
Що линуть до калош,
Бунтарити в життя:
— Ну що —
Кристал живого
- Автор: Валер’ян Поліщук
Студень життя первозданно-новий
Викристалізовує форми доцільні.
Шукає кристалів своєї породи,
Щоб перейти з них на зоряну грань,
Там,—
Де жінка божественним тілом
Народження поета
- Автор: Валер’ян Поліщук
Заперечення Лєрмонтову
Східна фантазія
Коли місячна золота колиска
Тихо гойдається в небі,
Почеплена на гвіздочку зорі —
Там засипає під колискову пісню зоряної
Ступені
- Автор: Валер’ян Поліщук
Далека сестро по природі,
Медузо млявих коливань!
Твоя жива, холодна ткань —
Рощина перша животворчих соків.
Як перший гомін рефлекторних рухів,
Ти тихо в заводі пливеш.
Медуза-актинія
- Автор: Валер’ян Поліщук
Прозорий студінь, мов насіння людське.
Тремтить одірваний од хисткої стихії,
Що голубим мусліновим покровом
Ритмічно укладається на пружні хвилі.
Морська вода ласкаво обнімає
Вітрило
- Автор: Валер’ян Поліщук
Косе вітрило в далі моря
З рішучо-загнутим кінцем —
Пером біластої якоїсь риби,
Все йде, одкинувшись назад,
Понад завзятим ритмом хвилі.
А то, немов розкинуте крило
Якогось
Порядок денний мій
- Автор: Валер’ян Поліщук
Книгарня — (Ерн, Хоткевич і Тичинка),
По ставки до «Вістей»,
А там до Тані знов;
Музей Сковороди, в друкарню на хвилинку
За «Книгою повстань».
Гей, браво —
вийшла-таки
Пінисті дерева
- Автор: Валер’ян Поліщук
Гул валами важко йде,
Вітер вигнаний гуляє —
Масляниста, синя димка:
Маслянисто-вогкий пил.
Вал крутошний, на каменя спотикнувшись,
Підривом вдаряє уверх
Та й осідає
Піна
- Автор: Валер’ян Поліщук
Запінені вали метушаться і підбігають
До чола спітнілих скель.
Піна на вітрі,
Мов цікава біла гуска,
Витягає довгу шию з зеленої хвилі уверх —
Хоче заглянуть на
Звуки прибою
- Автор: Валер’ян Поліщук
Вали чергують мутне божевілля
Звуками різними в гальці і гравію,
Свистом, шипінням і цукряним гамором:
Як осінній вітер в ковилі,
Як юга в телефонних дротах.
Мов сотні решет
Можливості
- Автор: Валер’ян Поліщук
Ходило тихе море, як любов північна.
Блакитно-вогкий перелив
Гуляв в наллятому до краю небокраю.
Лишень на заході рожевий тум-туман,
Як м’які мрії, віявся над чолом.
Підносив
Сторінка 3 із 4
Тунг сагурнг