Сергій Губерначук
Українська молитва
- Автор: Сергій Губерначук
Ми зберемо́ся всі до купи
й піде́мо
за кинутим уперед яблучком
з Едему.
На кожній зупинці нашій
збудуємо пам’ятник,
в останнім гріховнім кутку
зупинимо
Цяткою світла була
- Автор: Сергій Губерначук
На авансцені – четверта стіна.
Не зрить героїня оглядної зали.
У морок шовковий безтямна вона
по білій мотузці з реалій сповзала.
У звукоцеху кували ліси –
бо, власне, ліси
Білої айстри чорний неґатив
- Автор: Сергій Губерначук
Білої айстри чорний неґатив.
Квітка архівна у викопно́му кадрі.
Від кіноапарату зоставсь лише штатив
і плівка непроявлена з аншлагом у театрі.
На Байковому:
...Місячна пісня
- Автор: Сергій Губерначук
Зорі в криниці холодні, як пальці.
Крик веселить село.
Олесе-Олесе, твоїй панні Ґандзі
компреса би на чоло…
Сюніч приповз поранений Фавн,
м’якуш кришив на поріг
Етичний експромт
- Автор: Сергій Губерначук
Між нами, акторами, кажучи,
усі вже давно є акторами.
Життя – до нестями вражаюче –
цвіте драматичними творами.
Підігнано ролі під кожного –
супутнього і
Листопад підсковзнувсь на підлозі Києва
- Автор: Сергій Губерначук
Листопад підсковзнувсь на підлозі Києва,
просто він хотів прошмигнути непомітно.
Уночі, згортаючи традиційного килима,
він скотивсь по слизькому паркету під вікна.
Було чутно,
...Сивіє осінь
- Автор: Сергій Губерначук
Сиві́є осінь на схилі днів.
Закляк у па́морозі цнотливий клімакс флори.
А нам – по задубілості снігів –
аж шпари позаходили під шпори.
Спадає долом осінній шлейф,
дотла
Осіння колисанка
- Автор: Сергій Губерначук
По́ро моя пізня, злякана зимою,
не тремти останнім листом, не біжи за мною
жовтим вітром, шляхом битим,
полем, полем, полем…
Змирає листя
- Автор: Сергій Губерначук
Змирає листя –
завмирає місто.
Жовтнева ніч, мов гад на зиму, пре.
Залізне вістря
злого футуриста
пером поріже гробове каре
змирання листя –
завмирання міста –
ночей
Горішня мрія
- Автор: Сергій Губерначук
Горішня мрія!.. А слова ж які!
Але, повір, вона не за словами.
Горішня мрія – це гадки́ прудкі,
розкидані пелюстками між нами.
Чому я мить люблю не так, як ти,
а ти
Над морем поздіймалися вітрила
- Автор: Сергій Губерначук
Над морем поздіймалися вітрила
земного ранку від земної ночі.
Вляглася тиша – тиша говорила б –
але навіщо? коли мовлять очі!
Весня́ні очі – дві краплини з моря –
дві зірки з
Не доживу до тебе
- Автор: Сергій Губерначук
Не доживу до тебе.
Просто у шторм відчалю
до Островів Печалю,
не підкоривши неба.
Не доживу до тебе…
Крига майбутнє вкрила.
Зовсім тебе не видно.
Марю, як плачеш,
Чай з медом
- Автор: Сергій Губерначук
Ось я маю сюрприз делікатний
через любих своїх посередників –
лист пустий, лист нічого не здатний,
нуль новин з трьох порожніх конвертиків.
Кожен з них усере́дині
...На четвертому спомині - гріх
- Автор: Сергій Губерначук
На четвертому спомині – гріх!
Більш, ніж тричі, для серця – занадто!
Відчай луснув, мов грецький горіх,
мо’ про себе подумати варто?
За тобою йдучи слід у слід,
не встигаю на
Хтось утішить тебе
- Автор: Сергій Губерначук
Хтось утішить тебе,
на комп’ютерну вілу запросить,
і у власний літак
через рік ти вже сядеш сама,
під тобою – міста,
над тобою – неви́мовний простір,
у якому опори і
Даремне твоє обличчя
- Автор: Сергій Губерначук
Даремне твоє обличчя.
Воно не ціловане зовсім.
Ти – ніби між середньовіччя –
блукаєш не люблена досі.
Немов на якусь звірицю,
на тебе я викопав яму
й чекаю, коли
Омана
- Автор: Сергій Губерначук
Та хоч би раз
мені у руки впала
із будь-яких небес,
аби мені,
у слушний час,
коли не вистачало
твоїх чудес
та імені!
Невже – любов?
Я бачив світлі крила
у
Фортеця
- Автор: Сергій Губерначук
Ні, я люблю. І зрада була.
І напевне, що зрада була велика.
Але пригадай, я́к ти жила,
коли не було ні любові, ні лиха?
Більш ні на думку не йди вперед –
кого я кохаю чи ні –
Під залізне іржання ранкових трамваїв
- Автор: Сергій Губерначук
Під залізне іржання ранкових трамваїв
ти схопилася з ліжка в зимовій Варшаві.
І в пітьмі розгубившись, злетіла руками
і припала до мене, дійшовши до тями.
Ніби лоскітним
...Час одяг міняти й манери
- Автор: Сергій Губерначук
Час одяг міняти й манери.
Попадали літні шпалери,
насипавши листя під ноги,
лишивши розхристання вбоге.
Рутинні осінні картини.
Пресумно порожні курти́ни.
Вірш випаде
Сторінка 21 із 39
Чудовий! Коли поруч.....