Сергій Губерначук

Речитатив:

Мої друзі називають мене мазохістом…
і кажуть, що ти сіла мені на голову,
і звісила ніжки…
Але твої ніжки такі прекрасні!
Люба моя, усе, що ти робиш,

Коли свій сон я розкажу тобі,
тоді, боюсь, відмовишся від мене.
А ми ж з тобою, наче квітки дві,
чия любов, як літо це зелене.
Літо це зелене.

Сьогодні так тривожно на

Ти живеш за склом,
за звичайним склом.
Я дивлюсь на тебе і сміюсь.
Я плачу́ добром.
Ти – як за́вжди – злом.
Я таких, мій любий, не боюсь!

Приспів:
Зима до

Постане день з очей твоїх високих.
Проллється ніч з глибоких вуст твоїх.
Я буду твій, але лише півроку.
Півроку – твій, а далі вже – для всіх.

Моя печаль народжена

Якщо наважився прийти –
тримай хоч свічку.
Не можна двічі увійти
в ту саму річку.

Усе змінилося давно
на протилежне.
Тобі, мій любий, все одно
я не

Я на грішний світ
свій з’явила цвіт,
мов небесна манна впала з хмар.
Ще не знала я,
що у цих краях
жив скажено дикий

Бабусі Марії

Ти вся моя.
Ти вся моя тепер була.
Чемно відмовлюся від тебе.
Спи.

О, вона спала.
І ніби квітка під місяцем цвіла.
І я потраплю в сон

Синє небо. Жовті луки.
Предковічний храм.
Вільні дзвони. Срібні звуки.
Все належить нам.

Час веде сюди дороги
звід усіх усюд.
Ми знайшли свою свободу тут.

Україна

Шмат увірву твойого часу
дорогоцінного;
шмат спокою твого,
більш непорушного, ніж я,
загарбаю;
величності твоєї добрий шмат
привласню; –
усе, чим наділяєш лиш себе

Вештався люд, і серед його слідів
я на нюх переслідував дві валянкові плямки.
Ти стояла біля розкладу електропоїздів
і хотіла їхати у північному напрямку.

Я присів коло ніг

Моє ти море,
мій ти океан,
з найбільшим ліком див і потрясінь,
які на берег мій,
на кам’яний вулкан,
прояснюючи всю твою глибінь,
наспівуючи всю твою любов,
одне за

Падає стеля згори.
Знизу тисне підлога.
Ти – говори, говори.
Нам залишилось недовго…

Спертість повітряних мас.
Юрми потворних масок.
Місто. Країна. Час.
Я, ще

Лавра всто́їть. Час розщепить стронцій.
Ще один легенький землетрус,
мінус тридцять, дощ – і довге сонце
переважить з мінусів на плюс!

Ще один буран у атмосферах
пополоще

“На все свій час.”
Так мовить той, хто Вічність.
Але всяк раз
існує Потойбічність.

Дай чисту віру грішному миру,
Господи! Дай чисту віру грішному миру,
Господи!
дай!
Бог наш по крихті з хаосу ночі
світло і світ цей створив.
З кожного тіла вогник душі

Дійду до крапки на дні калюжі.
Заграю на флейті етюд.
Так мені крихітно, так мені тужно
під сонцем уранових руд!

Там, у ногах, небезпека мурашить
останню із двох

Акторові чи композитору…

Друге березня. Сон.
Ви, мій любий герою,
на кордоні поезій чужих і моїх.
Зсуньмо зримий заслон
з тих думок, що горою
тиснуть в очі до

Точиться той імпровіз
крізь натомлені очі акторів –
та бачимо рухи сталеві.

До́вжиться ідіотизм
поза затиск тілес, вух та щелеп –
так Змій сучить яблуко Єві.

Жаль,

– Ша…
Осінь шелестіла.
Щось схоже на…
пошарпані шати
чи забóлене тіло.
Щось нешумнé…
Ша…
Шанобли́ве.
Виголошує лише те…
що віджи́ле.

Рожевий капюшон насунула на сум,
гадаючи, що відвернула зливу.
Пішла, помірно стримуючи струм,
ще не закохана, вже не щаслива.

Не райський плід належав цим вустам.
Вони