Про життя

Вічний вогонь

Я
Комуніст
Із синіми очима.

Вічний вогонь

І колись давно,
Й сьогодні,
Й завтра,
Мій сучасник, як і той далекий пращур,
Щоб не зненавидіти життя, повинен завжди
Душу нести високо, як Прапор.

Вічний вогонь

…У хаті ніч. Та місяць.
Ні – телень…
І на підлозі рама од вікна.
Хлип батькових прокурених дегень,
Мов бульбашки із дна.
Такий страшний той хлип!
Дихне

Вічний вогонь

Спить ніжне жіноче обличчя,
Вії підсинені тінями.
Мчить поїзд мої протиріччя
Нічною Вкраїною.

І день,
І ніч,
І рік,
І вік
Тече моя ріка.
Несе роки,
Як мокре листя.
Несе думки,
Кудлаті і розхристані.
Слова мої несе,
Мов яблука в осінніх водах.
А

Вічний вогонь

Нема ні Бога ні Пророка,
Нема душі на всій землі.
Є тільки серце одиноке –
Листок, замерзлий в джерелі.

Вічний вогонь

1.
З вечірніх долин,
Та осінніх дощів,
З вербового хору волого-зеленого,
З пучечка калини,
Що тьмяно яскрів
З-за сволока у хаті діда

Вічний вогонь

Всиха осокор на широкім роздоллі
На тлі ледь пригаслого неба
Округ на сто гоней ретельно обораний
Світить могутніми ребрами.
Чи холодно йому,
Чи

Вічний вогонь

Розчахнутий дуб похиливсь серед степу,
Могуче гілля, мов чорні руки
На чорну ріллю поскладав.
Та чорна рілля – древні звивини мозку,
Завмерлі мелодії вічних

Вічний вогонь

Троянду білу на вікні
Поклала мені мати,
Щоб посвітліла трохи хата,
Щоб не журилося мені.
Щоб так не мучився думками
Та менше пив,
Та світ не

Вічний вогонь

Йшла доля навпростець по Україні,
Розпатлана, як дівка од солдат.
Осліплі в долі очі сині,
Рубці у долі через спину
І руки скручені назад.
А вранці бігла,

Вічний вогонь

Летить земля орбітою незмінною,
Стучать серця одне в одно.
А над нічною Україною
Вдовине світиться вікно.

Вічний вогонь

В кафе дівча вечерю подало
І так мені у вічі глянуло,
Що я сидів, затиснувши чоло,
А все округ в тумані плавало,
Я думав про нарід, що очі ті вродив,
І про

Вічний вогонь

Вагон постукує,
Гудить,
Мов вулик в дощ.
Спить жінка.
Руки впали,
Порепані, обрезклі,
Пахнуть дітьми.
Дивлюсь на них.
( Буває так, задивишся, а

Вічний вогонь

У кожного народу є своя тополя,
Погасне храм без свічки.
І як би вітер не сваволив,
Свічки горітимуть довічно.
Так Світ в тополях і синіє,
Як праліс

ВАРІАЦІЇ НА ТЕМУ ЩАСНІВКИ (моє рідне село на Чернігівщині)

Пришерхло за ніч.
Хрусткі пелюстки ніжним дзвоном розсипались під каблуком.
Мати внесла відро молока, рожеве од

ВАРІАЦІЇ НА ТЕМУ ЩАСНІВКИ (моє рідне село на Чернігівщині)

Зима.
Мороз!
На вікнах – барани.
Сорочки випрані
На шворці
Висять рукавами униз.
Задубеніли.
Он,

Свято веселеє нас привітало,
Свято, найбільш укохане в народі,
Будьмо ж веселі, журитися годі,
Набік лихеє, кого що спіткало, —
В святий вечір.
Будьмо веселі, всі клопоти

Гей, за наш рідний край
Встаньмо разом за Вкраїну,
За наш тихий, любий рай,
За її свободу, за добро народу
Будем до загину сміливо іти.
Всяк знеможений, переможений,
Всяк,

Привіт тобі, зелена Буковино,
Твоїм хорошим горам і гаям;
Твоїм одважним, дорогим синам!
Привіт тобі, вродливая країно!

Привіт тобі! Нехай твоїм хатам
Засяє сонце; щасная