Про життя
Закохані на площі Трафалґар
- Автор: Володимир Біляїв
Водограю веселий хлюп
І приручені голуби,
Мовлять очі її: “Люблю!”
І його ніби теж: “Люби…”
Світ довкола спинився, стих —
Полароїду об’єктив
Миттю схопить це щастя їх,
Й
Повернення
- Автор: Володимир Біляїв
Ні, не спогад це, не ілюзія,
Не солодкий то плід уяви.
Знов закляклий стою у лузі я
І мене облягяють трави.
Півсторіччя… Либонь півсвіту я
Облітав, обійшов, об’їхав,
І не
Я не просив осінньої обнови
- Автор: Володимир Біляїв
Я не просив осінньої обнови
Як хліба нашого насущного в Отця.
Вона ж явилася — чудесна і чудова —
Негадано, неждано мить оця!
Я не вимолював натхнення миті
І не настроював
Мати
- Автор: Володимир Біляїв
В далеку путь ідуть її сини,
Зa тридев’ять земель чужих і невідомих,
І їм услід, прадавній і сумний,
Її руки трикратний хресний помах.
О, руки матірні, і ніжні й шкарубкі,
До
Моїй матері
- Автор: Володимир Біляїв
Не милую тебе і не милую,
Онімів я без слів і без слав.
Хто це, хто пекельною силою
Нас з тобою навіки прокляв?
Тільки вірю, що пам’яті кремені
Все ще викрешуть іскри
Інша зима
- Автор: Володимир Біляїв
Склистий сніг, так схожий на сіль,
І не сіється він, а січе,
Інших зим незагоєний біль
Не зникає з моїх очей.
Не забути до скону тих зим —
Не таких як оця зима.
Сніговії
Чуже місто
- Автор: Володимир Біляїв
Під сонцем вечірнім багряняться шиби,
у стрижених парках виблискує листя,
на гаснучім небі, мов мертві риби,
гойдаються хмари свинцево-сріблисті.
Дай руку, кохана. Ми разом
В дорогу
- Автор: Володимир Біляїв
Курантів замовкає тоскний хрип
І туркіт горлиці в розколині бійниці,
І кронам довисотніх гордих лип
Досвітній сон медово й мирно сниться.
Натхненна ґотика прадавнього
...Утікач
- Автор: Володимир Біляїв
Не відав він, де друг його, де недруг,
Глухих осель минаючи принаду
В чужім краю. В його зелених нетрях
Знаходив він спочинок і розраду.
Ні, не порубником, не браконьєром
І не
Удвох би йти - не одинцем
- Автор: Володимир Біляїв
Удвох би йти — не одинцем,
Рука в руці у ранній присмерк,
Із опроміненим лицем
І на устах цілунків присмак.
Та доля нарекла іти
Самому без сльози на оці.
Потойбіч — смуток
Вітчизні
- Автор: Володимир Біляїв
Закипає білою піною
Молоко тернового квіту,
Щодень Божий тебе незмінною
Бачу, в промені оповиту.
Де за балкою, за Кисличою
Терикони куряться сині,
Там хлоп’ячим голосом
Либонь усе життя на перехрестях
- Автор: Володимир Біляїв
Либонь усе життя на перехрестях,
У пам’яті — стежки, шляхи, путі,
А серце вперто знов таки береться
Лихою звабою — світ за очі піти!
Туди, де, стрінувшись негадано-неждано,
Нам
Доньці Аллі Роджерс
- Автор: Володимир Біляїв
Доньці Аллі
З покривлених покрівель рине в ринви злива,
Змиває спеку й пил з просмолених дахів,
Води дзюрчання й бляхи дзвін щасливо
В один у серці поєдналися
Слово моє
- Автор: Володимир Біляїв
Не зла жалом — жезлом добра
Будь, моє слово, будь!
Щоб кожний правий тебе добрав,
На подвиг рушаючи в путь.
Не поводатарем, слово, ні —
Супутником йому стань:
Не
...Сніг у великому місті
- Автор: Володимир Біляїв
Ляга обметицею на асфальт первинок,
Уже бульвар поволі сполотнів
І береста обчімханого віник
Змітає білу інсуляцію з дротів.
Гойдаються перед очима витирачки —
Ґумові
Ще повні сонця линуть над майданом
- Автор: Володимир Біляїв
Ще повні сонця линуть над майданом
Високі вікна велетнів стрімких.
Здається, й ми здіймемось і розтанем
Ген там, де місяця мосяжний ріг
Трубітиме кінець небесним ловам,
Аж
Гаврилові Гордієнку
- Автор: Володимир Біляїв
(з нагоди 80-ліття)
Картка англомовна
до Вас пошани повна,
й барвисте степу квіття
на вісімдесятліття.
О, квіточки, ще б пак,
наші волошка й мак —
для
Заповіт Шевченка
- Автор: Володимир Біляїв
І
Мільйонам душ і рук, що сіяли й орали,
Копали руди і варили сталь,
Не вчені, не політики, не генерали, —
Поет-співець державотворцем став.
Це він своїм полум’яним
...Рідна мова
- Автор: Варвара Гринько
Сію дитині
В серденьку ласку.
Сійся-родися,
Ніжне «будь ласка»,
Вдячне «спасибі»,
«Вибач» тремтливе,—
Слово у серці —
Як зернятко в ниві.
«Доброго
Ведмедик
- Автор: Варвара Гринько
В лісі тихо, всі поснули,
Шепчуть сосни люлі-люлі…
Вліз ведмедик в теплу хату,
Смокче лапу волохату.
Та не спить, малий, зітхає,
Хоче меду, та немає.
Сторінка 450 із 495
Чудовий! Коли поруч.....