Про життя
А а
- Автор: Варвара Гринько
Вічно землю міряла,
Хліборобу вірила
Кроківка легка.
Натомилась кроками,
Стала в полі кроківка,
Наче буква А.
Агрус, агрус, Агрусина —
Як зелена Намистина.
Агрус
Мама
- Автор: Варвара Гринько
Ще в колисці немовля
Слово «мама» вимовля.
Найдорожче в світі слово
Так звучить у рідній мові:
Мати,
Матінка,
Матуся,
Мама,
Мамочка,
Мамуся!
Називаю тебе
Є є
- Автор: Варвара Гринько
Буква Є.
Яка ж вона?
Наче скибка
Кавуна.
Кавуна хлоп’я
Просило,
Двічі скибку
Надкусило.
І і
- Автор: Варвара Гринько
Буква І – неначе свічка
З ясним вогником вгорі.
А погасне – чорний гнотик
Стане крапкою над І.
И и
- Автор: Варвара Гринько
Два стовпці, що стали прямо,
До них третій — навскоси.
— Буква И,— сказала мама,-
Щоб вивчати з дітлахами,
В дитсадочок віднеси.
Поміж зустріччю і розлукою
- Автор: Володимир Біляїв
Вже і серця свого не слухаю,
І розлуки витримую піст,
Поміж зустріччю і розлукою
Календарний будую міст.
Спершу тижні лічу, потому дні —
Ніч за ніччю і день за днем —
Поки
Настроєве
- Автор: Володимир Біляїв
Навала хмар на овиді й в зеніті,
Дощу диханням виповнена вщерть,
Неквапно сунеться… Густі набряклі ниті
Розмотує небесна круговерть.
І ми в таку неблагосну годину
Лишаєм
Матері
- Автор: Володимир Біляїв
За сполохами, за громами,
За вибухами, за димами,
За дорогами, за роками,
За сторіками, стоморями
Голосу твого не почути,
Образу твого не забути,
Бо мова твоя затихла,
А
Вже світає, а ти ще не спав
- Автор: Володимир Біляїв
Вже світає, а ти ще не спав,
Не заплющив безсонням роз’ятрені очі,
Прислухаєшся: горлиця в лузі туркоче,
Й кряче зграя прожерливих ґав.
За вікном неба синій квадрат —
На
Обсипав клена зеленкавий іній
- Автор: Володимир Біляїв
Обсипав клена зеленкавий іній,
Пелюсток паморозь на вишеньки лягла
І неба скіс вже не зимово-синій,
Весняна, мов димок прозора, мла
Снується вгору з соняшних галявин
І
Батьків гай
- Автор: Володимир Біляїв
І
Квітнева днина серед неба
Намітку із хмаринок тче
І пелюстина черешнева
Злітає на моє плече.
Вона, метелик-білокрилець,
Шукає затишку в теплі —
Це знов очам моїм
Я знову чітко пізнаю
- Автор: Володимир Біляїв
Я знову чітко пізнаю
окресленість осінніх візій
в наскрізь провітренім гаю,
в його просвітленості сизій,
де облетів останній лист —
ілюзія коротка літа —
і де основи
Вечірня молитва
- Автор: Володимир Біляїв
Нерухомі, похмурі, застиглі
Валуни нагромаджені хмар,
У крайнеба розпеченім тиглі
Пломеніє і брижиться жар.
Тільки мить — і потоками бризне,
Розіллється далеко
Вічне запитання
- Автор: Володимир Біляїв
Не з протиріч народження й вмирання —
З їх сталості черпаю я снагу.
На гілці розтулилась брунька рання,
І засвітився пролісок в снігу.
Мене ж проймає думка: все дочасне
Й
Сопілкар
- Автор: Володимир Біляїв
З піднебесся вереснева просинь
Цідиться крізь сірі фільтри хмар,
А в тунелі десь під Чарінґ Кросом*
Грає — серце крає — сопілкар.
Уявилося — не в кахляній печері,
Де підземки
У соняшних галявин тиші
- Автор: Володимир Біляїв
У соняшних галявин тиші
Осіння править благодать,
Прудкі бурундуки чутніше
Опалим листям шарудять.
Я до сухого шарудіння,
Завмерши, прислухаюсь мить,
Щоб вкотре сутність
Василю Онуфрієнкові
- Автор: Володимир Біляїв
В поезії є лік, як в мудрому настої.
В. Онуфрієнко
Друже мій, не лічу скільки літ, скільки миль
Ніби тут, ніби вчора було…
І наповнюють душу то смуток, то біль,
Миколі Француженкові
- Автор: Володимир Біляїв
(з нагоди 70-річчя)
Всі круглі дати і усі нулі
нехай вже не бентежать Вас ніколи —
вони такі ж бо немічні й малі,
а Ви, мій друже, вірний мій Миколо,
З когорти, що в
Олегові Лисякові
- Автор: Володимир Біляїв
(напис на книжці)
Настане той день неневзначай
Із ночі і темноти.
У ряди за стрілецький звичай
Стануть такі, як і ти.
Зі сердець, що їх мають горі,
Повних
Оксані Керч
- Автор: Володимир Біляїв
Вони летять — лічить чи не лічить
Оті літа, як стая журавлина,
Де неквапливо птах за птахом лине…
Так птаства перелітного ключі
Укотре вже нагадують в цю пору
Про відрахунок
Сторінка 449 із 495
Чудовий! Коли поруч.....