Про війну
До братів на Вкраїну
- Автор: Пантелеймон Куліш
Хто мене не знає –
Сам себе питає:
Чи то вечір погасає,
Чи ранок світає?
Хто мене не знає –
Віри не діймає,
Що старий дід голос має,
Під кобзу співає.
Ой
...Смертельно ранений
- Автор: Іван Франко
Спинили кров. Пощо спиняти?
Нехай тече та клекотить,
Як та криниця! Час вмирати,
Бо страшно, тяжко в світі жить.
Ох, як болить! Та се лиш хвилю.
Вже полекша, знать, настає…
Козацький жаль
- Автор: Пантелеймон Куліш
Мої поля, мої луги ви й луки!
Моя ви батьківщино й материзно!
Позасідали вас лукаві дуки,
Пішло моє святе насліддя різно.
Від Німеня скрізь до самих Порогів
Голосить наша
Байронова надпись на монументі Ньюфаундлендського пса
- Автор: Пантелеймон Куліш
Як пинда чоловік та візьметься землею,
Мізерний славою, розпинджений семнею,
Тоді скульптор собі чуприну довго мне,
Покіль на мармуру хвалебний гімн утне.
Да не таким його
Нудьга
- Автор: Борис Грінченко
Холодно, сумно; під хмарами сірими
Небо сховалось усе;
Вітер гуляє полями змокрілими,
Негідь, тумани несе;
Мокрий туман той прослався над селами
І на деревах повис,
Скрізь
Ізяслав і поділ України
- Автор: Олександр Олесь
Золоте, незлобне серце
Мав у грудях Ізяслав, —
Все він думав, все молився,
Все він вірив і прощав.
І дитячою рукою
Він держати не зумів
Ні державного спокою,
Ні
З підгір’я
- Автор: Пантелеймон Куліш
На Підгір’ї криниця –
Свіжа, люба водиця.
Без устанку по піску
Дзюркотить у холодку.
Животворний струмочку,
Втіхо мого домочку!
Біжи-лийся з Підгір’я
На ті любі
І він явивсь мені. Не як мара рогата…
- Автор: Іван Франко
І він явивсь мені. Не як мара рогата,
З копитами й хвостом, як виснила багата
Уява давніх літ,
А як приємний пан в плащі і пелерині,
Що десь його я чув учора або нині, —
Чи
Яка краса: відродження країни…
- Автор: Олександр Олесь
Яка краса: відродження країни!
Ще рік, ще день назад тут чувся плач рабів,
Мовчали десь святі під попелом руїни,
І журно дзвін старий по мертвому гудів.
Коли відкільсь взялася
...Осторога
- Автор: Іван Франко
Ей, не люби мене, дівчино!
Як хочеш любощів речистих,
Як хочеш розкоші й огнистих
Присяг, заклять і зітхань много,
Щоб нерви мліли, дух спирало,
Кров билась бурно, безупинно
Каменярі
- Автор: Іван Франко
Я бачив дивний сон. Немов передо мною
Безмірна, та пуста, і дика площина,
І я,прикований ланцем залізним, стою
Під височенною гранітною скалою,
А далі тисячі таких самих, як
Максим Цюник
- Автор: Іван Франко
Дев’ять ще годин кричав ти,
Як та штольня завалилась,
Де, нещасний, працював ти, —
Дев’ять ще годин конав ти.
А юрба їх там тіснилась,
Слухаючи крику твого,
Та рука й
Коли часом в важкій задумі…
- Автор: Іван Франко
Коли часом в важкій задумі
моя поникне голова,
легенький стук в вікно чи в двері
потоки мрій перерива.
Озвуся, вигляну — даремно,
не чуть нікого, не видать,
лиш щось у
Найгірше я людей боявсь тоді…
- Автор: Іван Франко
Найгірше я людей боявсь тоді
і обминав їх, мов болючу рану.
Tужний їх вираз, лиця їх бліді
болять мене, коли на них погляну.
Я знав, в якій вони живуть біді,
та як же я до
Війна з татарами
- Автор: Олександр Олесь
Як довідались татари,
Що повстали Холм і Львів,
Землю Галицько-Волинську
Хан їх знищити схотів.
На волинський Володимир
То не хмара чорна йде,
То не грім гуде
Воїнський романс
- Автор: Пантелеймон Куліш
Блажен, хто серденьком тихеньким щиро любить.
Блаженший той, хто світ розсудком возлюбив, –
Хто в серці почуття героївські голубить
І розумом своїм увесь оддався їм.
Він чує
...Мчиться блискуча карета…
- Автор: Іван Франко
Мчиться блискуча карета,
Гордо в ній дуєсь багач,
Гуркотом своїм колеса
Людський заглушують плач.
Плач, що ріков безконечнов
Ллється колесам услід,
Плач, що випалює
Досить крові…
- Автор: Василь Стус
— Досить крові,— продекламував кат,
коли ніж, загнаний мені поміж ребер1,
стримів у спині.
А я подумав, скулившись весь2 од болю:
що як він захоче3 ще
Гадки на межі
- Автор: Іван Франко
Ся нитка зелена, що, мов тота гадина,
Отсе здовж загону снує, —
Се Terminus1 наш, се межа, перекладина,
Знак, поки “моє” і “твоє”.
По сей бік чотири загони Трохимові,
Плач Ярославни
- Автор: Олександр Олесь
Чорним круком чорну вістку
Із чужини хтось приніс, —
І по цілій Україні
Розлилося море сліз.
Наче темна ніч осіння,
Жінка Ігоря смутна…
Плаче, тужить
Сторінка 16 із 211
Чудовий! Коли поруч.....