Про Україну

А мені купили трактор —
Самохідний тракторець.
Накручу тугу пружинку —
Хай рушає навпростець.
Зоремо бабусі грядку
Так, як в полі
Оре татко.

— Ти куди біжиш, струмок?
— Через поле у ярок.
— І зупинишся в ярку?
— Ні, звідтіль — в Десну-ріку!
— Аз Десни-ріки куди?
— До Дніпрової води.
Попливу Дніпром у море,
В

Розцвіли червоно
Маки-маченята
І розкрили чорні
Денця-оченята.

У степу гуляють
Подруги-дівчата,
У вінок вплітають
Маки-маченята.

Червоніють маки —
Степове

Дві сестрички невеличкі
Одягли нові спіднички,
Узялись вони за руки
І гулять мерщій на луки.
Біжимо — не доженем
Не сестричок — букву еМ.

Кавунів з баштанів
Навезли до двору.
Кавунів-смуганів
Височені гори.

І великі, і малі —
Всі на смак чудові.
Нині в місті і в селі
Свято кавунове.

Буква Ка,
Буква Ка,
Ой, яка вона швидка!
Наче хлопчик,
Знявши руку,
Витинає гопака.

Водограй,
Полів розмай,
Зелен гай,
Ліщина…
Все це рідний,
Любий край —
Наша Батьківщина.

Пам’ятай,
Не забувай
Батьківську
Стежину.
Прикрашай,
Шануй

Я принишк біля хатини тої,
Що спинилась край гори крутої.
І вдивляюсь мовчки в кожну дошку,
І на них читаю кожну зморшку.

Ось тут, між горами, в Сурамі,
Де хмари піняться

Волинському художнику Олександру Байдукову

Поміж дубами в Байдукова
Могутні зубри й зубреня
Блукає попасом рідня —
Вільнолюбива, гонорова
Чи вдосвіта, чи серед дня,

Володимиру Плютинському

Життя прожить — не поле перейти,
Не з фонограми пісню проспівати.
…Нема життя, коли нема мети,
Коли для інших не умів палати.

Ви — син

Радуйся, земле, жайвора співом,
Колосом щедрим, росяним жнивом.

Радуйся, земле, з хати до хати,
Наші обжинки з хлібом багатим.

Радуйся, земле, жаром калини —
Сонячно пахне

І
Усе прекрасне на Землі
Бере початок з колоска,
Що променіє на стеблі,
Немов душа трудівника.

Чи то клекоче в домні сталь,
Чи чорні краємо пласти,
Чи вперлась в обрій

Дівчинка впіймати хоче хвилю,
Дівчинка за хвилею біжить.
Хвиля пахне рибою і сіллю,
Бурею і тишею щемить.
Зачерпнула у долоні море,
Задивилась в пригорщу води:
Де ж та

Заснула ніч на теплому тумані,
І спить роса на житньому стеблі.
А на високім Всесвіту екрані
Пливуть світи — далекі кораблі.

Довкола тиша, сонна і глибинна…
Пильнуй, народе,

Уклін тобі, висока хмаро,
Що нахилялася до нив,
І частувала їх нектаром —
Поїла дощиком дрібним.

Спасибі вітрові, що вчасно
До них приходив іздаля,
Щоб виколисувала

Обнялися журавлі з весною
І мене з веснянкою звели.
Забриніло срібною струною:
Кру-кру-кру,
Курли-курли-курли.

Через даль відому й невідому
Мерехтіли співи з-під

Земляки зустрілись зненацька,
Не бачились років зо три.
Шинкарка — мальована цяцька —
Налива бозна по котрій.

В келишках мов жевріє віскі,
А в кухлях піниться пиво.
Про

Крутий узвіз Циганського* провулка
Й обабіч на горі риштовання ажур.
Там в суглинок вганяють палі гулко
Й поволі зводиться, росте червоний мур.

Ритмічний рух твердих мулярських

Розпечене повітря Даунтауну**
брижиться над Лоґана майданом,
а він собі прохолоду уявну
під охлялим шукає каштаном.

Вона опахалом листя принадна,
чи не тому, що на нього

Вона осіла в моїй підсвідомості,
і як лише закрию
темрявою очі,
її болі
вщеплюються в мої нерви
і пускають парості.

Її сльози
виїдають мої зіниці,
її