Про природу
Після дощів смарагдова діброва
- Автор: Ліна Костенко
Після дощів смарагдова діброва,
на білій ріні річка говірка.
І смужка сонця тонко пурпурова
далекий обрій пензликом торка.
Лежить городів гарбузова Мекка.
У тихе небо
Мандрівка
- Автор: Леонід Глібов
І
Над річкою стояв великий гай,
Зимою — затишок, а літом — божий
рай;
Усяка пташечка, радіючи, співала,
Весну і літо привітала.
В тому гаю два Голуби були
Такий я ніжний, такий тривожний
- Автор: Володимир Сосюра
Такий я ніжний, такий тривожний,
моя осінняя земля.
Навколо вітер непереможний
реве й гуля…
І хвилі моря, далекі й близькі,
мені шумлять.
Там стелить сонце останнім
Мені ти приснилась давно
- Автор: Володимир Сосюра
Мені ти приснилась давно,
ввійшла ти у думи мої.
Я море люблю, бо воно
нагадує очі твої.
Розкрив я до сонця вікно
й дивлюсь крізь проміння рої…
Я небо люблю, бо воно
Чи знаєш ти світання в полі
- Автор: Володимир Сосюра
Чи знаєш ти світання в полі
або в задуманих садах,
коли од щастя мимоволі
сіяють сльози на очах?
Щебечуть птиці, вітер лине,
немов дитинства дальні дні,
і кожна квітка і
Солодкий світ
- Автор: Максим Рильський
Солодкий світ! Простір блакитно-білий
І сонце — золотий небесний квіт.
Благословляє дух ширококрилий
Солодкий світ.
Узори надвесняних тонких віт,
Твій погляд, ніби пролісок
Заєць
- Автор: Дмитро Павличко
Заєць має двоє вух.
Як одним він рухає,
Другим слухає вітрець,
Що за полем дмухає.
Одним вухом чує спів
Миші під копицею,
Другим чує, як іде
Дядечко з
Ознаки весни
- Автор: Максим Рильський
Її чутно у голосі синиці
І в криках круків у височині,
Вона в останній заметілі сниться,
Її угадуєш по довшім дні.
Вона — в бруньках блискучих на каштані,
В снігу рудому, у
Дзвенить у зорях небо чисте
- Автор: Дмитро Павличко
Дзвенить у зорях небо чисте,
Палає синім льодом шлях.
Неначе дерево безлисте,
Стоїть моя душа в полях.
Як надійшла щаслива доля,
Збудила весняну снагу,
Моя душа, немов
Слід копитів занесло сивим димом
- Автор: Максим Рильський
Слід копитів занесло сивим димом,
Упала гілка — лапа снігова,
І вітром, невловимим і незримим,
Гойдає омертвелі дерева.
І тіні переходять під скрипіння
Старих осик у
Лисиця й виноград
- Автор: Леонід Глібов
Прибігла раз Лисичка у садок;
Вподобавсь дуже їй привітненький куток —
І гарно погулять, і любо подивиться,
То тим, то сим там можна поживиться.
Глядить —
На тичках виноград
Почорніли заводі в озерах
- Автор: Максим Рильський
Почорніли заводі в озерах
І ясніші стали разом з тим.
Від листків падучих ніжний шерех
Заплітається в ранковий дим.
Вставлено у вікна другі рами,
Вата і калина поміж
Ти навчаєш ходить легкома
- Автор: Дмитро Павличко
Ти навчаєш ходить легкома
Попід хмари навислі
І гасити бентежність ума
Клоунадою мислі.
Не приймаю веселих наук,
Що гіркі, мов оливи…
Он життя виривається з рук,
Як
У пущах, де лише стежки звірині
- Автор: Максим Рильський
У пущах, де лише стежки звірині,
Серед потворно сплетених гілок
Буває в небо просвіт темно-синій,
Як любе око. Скрізь таємний змрок.
Гудіння сосн, як виття ериній,
Шкребіння
Як тільки сонце вечір запалило
- Автор: Григорій Сковорода
Фабула
Як тільки сонце вечір запалило
І небо скрізь прозоро затремтіло,
На ньому зорі блиснули прекрасні,
Як камені коштовнії, алмазні,
Фалес тут крикнув: “Гей-но,
Двори стоять у хуртовині айстр
- Автор: Ліна Костенко
Двори стоять у хуртовині айстр.
Яка рожева й синя хуртовина!
Але чому я думаю про Вас?
Я Вас давно забути вже повинна.
Це так природно — відстані і час.
Я вже забула. Не моя
Чайка на крижині
- Автор: Ліна Костенко
В цьому році зима не вдягала білої свити.
Часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав.
Пошукала, поплакала… Що ж робити? —
Бідувала в старій із торішніх зів’ялих трав.
Як
...Я стужився, мила, за тобою
- Автор: Дмитро Павличко
Я стужився, мила, за тобою,
З туги обернувся мимохіть
В явора, що, палений журбою,
Сам-один між буками стоїть.
Грає листя на веснянім сонці,
А в душі — печаль, як
Метелик
- Автор: Олена Пчілка
Діти бігають, стрибають,
Далі — весело гукають:
— Ах, метелик!., подивіться!..
Ось він, ось він метушиться!
Та який же гарний, гожий!
Наче квітка, прехороший!
Остання квітка
- Автор: Олена Пчілка
Сонет
Останній усміх змерлої природи
— Маленька квіточка гвоздичка процвіла
І з листя в’ялого голівку підвела,
Немов соромлячись своєї вроди.
Малесенька! Навіщо
...Сторінка 36 із 268
Інтрига в вірші до останнього рядка! Чудово! Дякую! Пиш ...