Про природу
Даремно шукаю розради
- Автор: Євген Плужник
Даремно шукаю розради
Під сінню твоєю, природо!
Твої голоси невмирущі —
І шум молодої діброви,
І степу ранкового шепіт,
І гуркіт правічного моря —
Уже не здолають, як
Дощ
- Автор: Михайло Стельмах
Грім гуркоче навкруги,
Хмара дощ несе в луги.
Лийся, дощику, навкруг —
На поля,
Баштан
І луг.
Лийся, лийся над травою,
Молодою,
Запашною,
Лийся, лийся
По-осінньому хмари пливуть
- Автор: Євген Плужник
По-осінньому хмари пливуть,
По-осінньому вітер кигиче…
У далеку лаштуючись путь,
Чорна галич злетілась на віче.
І весь день в берестках стрекотня
Все полохає хмари високі,
Сірі вулиці
- Автор: Євген Плужник
Сірі вулиці… Тихі кури…
(Впорядкуй згадки, впорядкуй!)
Візник, бородань похмурий,
Куняє на передку…
Ось і він (як з повісти взятий!)
З мезоніном домок в садку…
Любистку
Чого лис нездужає
- Автор: Михайло Стельмах
За народними мотивами
Ой у лісі калюжа є,
А чого лис нездужає?
У калюжі мочить губи,
А на сонці гріє шубу.
Шуба в лиса притерта,
Губи в лиса подерті,
А усе
Синє море обгорнули тумани
- Автор: Євген Плужник
Синє море обгорнули тумани,
В синім морі ані хвилі, ні луни…
Тільки тиша… Мертва тиша і туман,
Повні тіней, небезпеки і оман…
Хто запевнить, що проясниться блакить,
Що
Ні словечка йому не сказав старий
- Автор: Євген Плужник
Ні словечка йому не сказав старий,
Мовчки вивів коня за ворота.
Потихеньку осіння лилася згори
На степи позолота.
А коли упав перший у жовтні сніг,
Лист прийшов весь
На хуторі, як у в’язниці, тихо
- Автор: Євген Плужник
На хуторі, як у в’язниці, тихо:
Навколо ліс – береза та сосна…
Книжок немає зовсім, – це вже лихо;
А друге й більше – дощова весна.
Проте дивлюсь спокійно, як надворі
І землю
Вирує море
- Автор: Євген Плужник
Вирує море. Кожен дальший вал
Усе страшніша підіймає прірва…
Весь хаос вод цей невгавущий шквал
З безодні супокою вирвав!
І дивно знать, що десь, на глибині,
Усе незмінне,
Косивши дядько на узліссі жито
- Автор: Євген Плужник
Косивши дядько на узліссі жито,
Об жовтий череп косу зазубив…
Кого й за віщо тут було забито,
Хто і для кого вік свій загубив,
Йому байдуже…
Тут, на місці бою,
Таке
Березень
- Автор: Михайло Стельмах
Звелися ріки і лугами
Блакитно простягають путь,
А в небі хмари лебедями
Із ополонок воду п’ють.
Гаї спинились над водою
І тихо входять в клекіт рік,
І хмелем бродить
Весняний дощ
- Автор: Михайло Стельмах
Дощик теплий, дощик синій
Цілий день співав в долині.
І під цей весняний спів
У долині луг зацвів.
В лузі повно квіточок
І маленьких діточок.
Як журавель збирав щавель
- Автор: Михайло Стельмах
На болоті журавель
Цілий день збирав щавель.
Назбирав собі на борщ,
Та якраз вперіщив дощ,
І щавель знесла водиця, —
Без борщу лишилась птиця.
З того часу журавель
Стережися неба нічного
- Автор: Євген Плужник
Стережися неба нічного!
Порожнечі його німій
Мало зору твого, і много —
Якщо душу відкриєш їй!
Зачарує. Приспить. Зруйнує.
Звідки?… Нащо?… Навік… Кудись…
…І м’ятеться,
Ми садили ліс у полі
- Автор: Михайло Стельмах
Ми садили ліс у полі —
І дубочки, і тополі,
І осику, і ліщину,
І червону горобину.
Виростай, наш ліс могучий,
Піднімайсь під самі тучі,
Щоб хмарки тебе гойдали,
Дощ
Біла мево, що кружляєш
- Автор: Богдан Лепкий
Біла мево, що кружляєш
Над водою низько-низько,
Чом же ти так безупинно
Б’єшся й жалібно квилиш?
Подивися, біла мево,
Як же ти мала-маленька,
Проти моря як нужденний,
Чорногуз приймає душ
- Автор: Михайло Стельмах
Там, де гнеться верболіз,
Чорногуз
В ставок заліз.
А на птицю з верболозу
Вітер трусить
Срібну росу.
Рясно падає росиця —
Славний душ
Приймає птиця
Коло берега
Я став би птицею
- Автор: Михайло Стельмах
Я став би птицею, коли б
Не жив на світі чорний хліб,
Коли б на світі не жило
Столапе зло…
Я нерозщеплену любов
В поля, в серця посію знов,
Посію в роси хліб з руки
І
Дятел
- Автор: Михайло Стельмах
По рецепту на базарі
Дятел вибрав окуляри,
Натягнув собі на ніс,
Полетів трудитись в ліс.
У осінню хмуру пору
Хитрий жук зашивсь під кору.
Дятел глянув, сів на
Морський орел, шугаючи все вище
- Автор: Євген Плужник
Морський орел, шугаючи все вище,
З очей зникає. Море й самота
Ідуть на нас. Усе лютіше свище
Холодна бора. Пінява й крута
Вирує хвиля. Падаючи скісно,
Вона кренить розхитаний
Сторінка 61 із 268
Інтрига в вірші до останнього рядка! Чудово! Дякую! Пиш ...