Про кохання
Воблекошення
- Автор: Богдан Бойчук
Із “Молитви”
Щоб зодягнутисяв Тебе –
стягну тіло своє з рамен,
біллю вимию кості
й вибілю болем уста.
Щоб освітитись Тобою –
плоттю накрию вівтар,
залишу на ньому
Ізцілення
- Автор: Богдан Бойчук
Із “Молитви”
Ізцілителю,
візьми від мене душу,
заліпи у ній щілини
сумнівів, зневіри й боязні,
аби лисніла,
як горнятко,
наповнене
Тобою.
Тоді я
розіллю
Одіяйся світом
- Автор: Богдан Бойчук
Із “Молитви”
Ти зодягнувся у світ,
неначе в ризу.
З Тебе
витікають ріки,
ростуть звірі.
Кругом Твоєї волі
крутяться планети.
Зморшками клітин
Твоєго
Іду травою, як водою
- Автор: Галина Тарасюк
Іду травою, як водою,
Трава у пояс лугова.
А слідом тихою ходою
Із пісні давньої слова.
Із тої пісні, де дівчина
Все жде-чекає козака.
Вуста опалює калина —
Осіння
За що ця розкіш нам
- Автор: Галина Тарасюк
За що ця розкіш нам? Ця благодать?!
Цей шал бузковий, цей ліловий безум,
Як засвіт у розквітлих хащах безу,
Мов божевільні, солов’ї кричать.
Ми ж — мовчимо. Погідні небеса
На
В моєму лісі ні трави, ні листу
- Автор: Галина Тарасюк
В моєму лісі ні трави, ні листу.
В моєму полі третій рік зима.
І, наче аркуш — до відчаю чистий,
Вчорашній день, де ще тебе нема.
Де я тобі ім’я лиш добираю,
Сміюся тихо й
Перечекати дощ
- Автор: Галина Тарасюк
Перечекати дощ. Перечекати…
Передощить до самозабуття,
і знову необачно закохатись,
І думати, що вже на все життя.
На дні усі, на всі літа, до скону
Поміж тісних п’янливих
Хто ти мені
- Автор: Галина Тарасюк
Хто ти мені? То дощ, то листопад,
То пізній квіт, то приморозки ранні,
Жаданий берег в золотім тумані,
Дорога, що не вернеться назад.
Ти є мені. Й тебе мені немає.
Бо ти
Навіщо, друже, вам моя любов
- Автор: Галина Тарасюк
Навіщо, друже, вам моя любов?
Чи та, домашня, вас уже не гріє?
Ми так почасти прагнемо обнов,
Що аж самі в тих клопотах старієм.
Навіщо, друже, вам моя любов,
Коли нам випав
Імпровізація
- Автор: Галина Тарасюк
Моєю ласкою ніколи не голублений,
моєю ніжністю ніколи не ласкавлений,
у юрмищах років роковано загублений,
моїм мовчанням зопалу ославлений.
В снігах вселенських, у зірках
...Мій голубе, мій соколе, мій друже
- Автор: Галина Тарасюк
Мій голубе, мій соколе, мій друже…
Який незвичний, нетутешній тон!
Скипає цвітом і за святом тужить
у цих словах буденний лексикон.
Що я мовчу? Що я тобі говорю
в триклятій у
Ви ще згадаєте мене
- Автор: Галина Тарасюк
Ви ще згадаєте мене
не раз у колотнечі світу,
коли дорога вас мине,
коли вам зірка не засвітить.
Я вам являтимусь, як гріх.
Під небом іншої любові
вам будуть червоно
Втекти, втекти, о, так тікати
- Автор: Галина Тарасюк
Втекти, втекти, о, так тікати,
як від орди, як від біди!
Травою, пилом, прахом стати,
німою безвістю води.
Та коли й тінь моя розтане
і слід непам’ять загребе —
о, голос
Як з хмари лавина сніжна
- Автор: Галина Тарасюк
“Откуда такая нежность?..”
Марина Цветаєва
Як з хмари лавина сніжна,
як з неба — зима,
ця тиха, ця дика ніжність,
спасіння нема.
Ця ніжність, якої — до згуби…
...Загадка про того, хто ходить пішки
- Автор: Григорій Фалькович
Хто це йде, куди захоче,
Не рипить і не тупоче?
Хто це ходить не голодним —
Тільки теплим чи холодним?
Це ж на кого ждуть кущі,
Квіти, ягоди, хвощі
Навіть миші та
Рецепт дитячої книжки
- Автор: Григорій Фалькович
До добра добра додати,
трохи гумору вмішати,
сипонути навмання
чудернацького знання,
сумотинки – дві краплинки,
ложку сміху – на утіху,
співчуття – для вороття
гарних
Колискова колискова
- Автор: Григорій Фалькович
Поле. Зорі. Ніч казкова.
Долинає тихий спів.
То лунає колискова:
Не людська, а колоскова —
Найніжніша колискова —
Для маленьких колосків.
Сплять озерця і ліски,
Рибки
Все, що звечора наснилося
- Автор: Григорій Фалькович
Все, що звечора наснилося,
Як воно в мені вмістилося?
Олімпійський стадіон,
І верблюд, і білий слон,
Корабель космічний,
Пломбір полуничний,
На ставку тонкий
Корова спекла коровай
- Автор: Григорій Фалькович
Корова спекла коровай,
Непо́спіхом сіла в трамвай,
І, доки поїздка тривала,
Нікого вона не минала:
Ні мишку, ні качку, ні квочку —
Давала усім по шматочку,
Бо змалку, у
Хто на повідку
- Автор: Григорій Фалькович
Таксу, спритну і швидку,
я веду на повідку.
Рветься такса з повідка,
аж болить мені рука.
Ну, чому ж вона така
надто спритна і швидка?
Ну, а такса у цей час,
ось що
Сторінка 451 із 459
Чудовий! Коли поруч.....