Про кохання

Мужчини і жікни
з більмом блукання
на очах
приходять і шукають
у моїх рядках
шляхів для їхнього
життя.

Мужчини
що відкривають рани,
замість уст,
що в

(Шарж на традиційну нуту)

1

Якби то каструлі були прозорі,
якби то тумани борщів були негусті,
якби то балачки були недовгі, –
ти, може б, узріла мене на вікні

Шостий і заключний розділ збірки “Мої настрої” – “Дивний світе мій”

– Що пані просять за це лахміття?
Сором вам, пане, так казати,
То кожушок є люкс!
А чому він тєжкий, як та

ПЕРША СТАНЦІЯ

Лишаї суду вкривають рінь історії,
від суду падає
в наші сумління тінь вини.

Протираючи очі, ми
перехиляємось через райдугу
і заглядаємо

Наші тіла збагатилися споминами,
доробком дотиків
і почуттів,

терпцем холодної трави на шкірі
під оком місяця
і деревієм зір,

і виплеском води, що холодила
дивóту

У вісімдесятім році
весна пізнилася у Джорджії,
не могла зазеленити
краєвиди,
ні вразити неспокоєм
душу.

Лише на голім дереві,
яке я оминав, проходячи
вилазило з

1. Хто має нюх

втягає запах кіс
і переймається лагідністю

втягає віддих
і його власкавлює
її весна

втягає запах статі
і гарячий сціп клітин

Шостий і заключний розділ збірки “Мої настрої” – “Дивний світе мій”

Вуйко та вуйна уперто женуть
Гладющу свиню по центральному плацу.
Плац білий.
Свиня біла.
А п’ятачок, як

З кожною весною
вигини дівчат вабливіють,
та їхні усміхи до мене
вкриті плівкою
поблажливости.

Їхні талії
стрункіші цього року
і обтикані мелодіями.

Я,

1
в полі червоніє кров дозріння
де-не-де сивіє жмут
питань

ти по кладці переходиш в осінь
і збираєш залишки
кохань

2

квіти нидіють і розчиняються
у

Пропихаючись тріщинами минулого, переступаючи по споминах, розгладжуючи пам’ять, що полотнами висить між кроквами століть — я увійшов крізь чорний Нотр Дам розп’ятись на старих коханнях, стекти

Стою у невиразній позі
між двома високими синами,
наче втиснений у землю,
мов відсунений на крок
в минуле.

Безліч літ,
непроханих, чужих,
з якими я минався,

Із “Любов у трьох часах”

1
Коли уяву сколихнуть її уста,
розійдуться по тілі
жагою пестощів, жаданням губ;
коли цілунками наділить

закутає дівочим чаром,
лагідним

1
хай переллється із
дерев
на землю
як моє волосся
зелень
як густе зелене
тісто
у глибоку діжу
вечора
бо я
самотня

2

хай

Із “Любов у трьох часах”

1
Передчуваючи розсаду тіла,
ти ляжеш в постелі плюща,
що заповзе під ребра білі,
випрощуючи щем;

ти ляжеш в розростях гранати,
що горло

Із “Любов у трьох часах”

1
Зануривши голову у білу,
впадеш в заламані коліна,
тебе обмарить і повіриш
у нерозгаданості тіла;

в п’янкому мареві почуєш
її тяжкий

Із “Любов у трьох часах”

1
Напне на груди перкаль ночі,
обпарить губи кропом сосок;
знепритомнівши, неспокоєм
закропиш очі.

Зануриш голову у білу
гущавину грудей

Із “Любов у трьох часах”

1
Її рамена
забіліють у ніч,
немов щілина,
повиснуть на темній блясі,
щоб ти через ту щілину
в відсутність її пропихався.

2

її

Із “Любов у трьох часах”

1
Як ніч прозріє і загляне
моноклем місяця з-під зір
до найтемніших місяць землі,
ти схочеш, щоб тебе кохала.

гарячим поглядом

Із “Любов у трьох часах”

1
Вона коханням вичерпає з тебе
останки почуття і ніжність,
щоб ти ціле життя тужив за нею,
щоб ти чекав на роздоріжжях.

2

ти розтратив