Про кохання
Три
- Автор: Богдан Бойчук
Із “Любов у трьох часах”
1
Помариш ще білолистям,
щоб виросло білими персами,
дівочі бедра облистило,
щоби обпестило;
помариш лопушим листям,
щоб стегна зеленим
Сім
- Автор: Богдан Бойчук
Із “Любов у трьох часах”
1
Прибуде з розпущеним голосом,
пригорне тебе, приголосить словами,
і будеш наївно розніжений,
будеш безтямний.
Прийде і закутає
...Чотирнадцять
- Автор: Богдан Бойчук
Із “Любов у трьох часах”
1
Зітреш, цілуючи уста,
прилипне дотик їй до шкіри,
тоді без дотику впадеш
в зневіру.
Загусне віддих на губах,
затиснуть судороги кості,
Тринадцять
- Автор: Богдан Бойчук
Із “Любов у трьох часах”
1
Ти наповнишся ущертно нею,
заколишешся у ритмі бедер,
що живитимуть твою надію
і глибитимуть твою потребу
покоритися чуттям і впасти
в
ми проколені потребою любови
- Автор: Богдан Бойчук
ми проколені потребою любови
нещасливить нас потреба щастя
виголоднює невтримний голод
щоб не зникнути всечасно
ми тримаємось життя любов’ю
порожнієм невблаганням
Дзеркало
- Автор: Богдан Бойчук
щоденно мучиш
дзеркало своє
примушуєш його
щоб відбивало тебе іншим
ніж ти дійсно є
тому ти ломишся
і гнешся
вивертаєшся навиворіт
аж дзеркало зневіриться
і
І питаєш
- Автор: Богдан Бойчук
давши нам життя
чому не дав довічного живоття
давши нам себе
чому не виявив своєї плоті
кинувши несмертности зерно
чому нас душиш темрявою ночі
вивівши в красу
чому нам
Драбина
- Автор: Богдан Бойчук
щоб людині
лізти вище
пхати в небо руки
в синяві мочити скроні
відчувати необмежність
і падати
Д
Е
Р
Е
В
О
що зеленить
для тебе краєвиди
Жінки
- Автор: Богдан Бойчук
до гола роздяглися
стягнувши з лиць красу
стягнувши тіло
до ліричних костей
що біліють на горбах століть
і гупають у пам’ять
кривим танцем
який кульгає
Дружність обривається
- Автор: Богдан Бойчук
Виходять люди
залишають тіні
які торкаєш
та вони не мають дотику
обнімаєш
та вони не мають форми
Лямпа
- Автор: Богдан Бойчук
ясніє і не прояснює тебе
світить
і не просвічує до тебе
родить світло
і не гасить темряви
Сліпі бандуристи
- Автор: Богдан Бойчук
ідуть степами
і палицею дум
намацують дорогу
гупають
в тверду засохлу землю
нашого сумління
дивляться крізь ніч
великими очицями бандур
і нам небачущим
показують
Ти приходив
- Автор: Богдан Бойчук
не знаючи чому відійдеш
тратив почування
не знаючи чому кохав
тратив тіло
не знаючи для чого жив
ти відходиш
не знаючи чому приходив
Ярославна
- Автор: Богдан Бойчук
розвісила на баштах тугу
розпустила плач
над мурами Путивля
який звисає на жердках років
і звогчує свідомість
ярославна
розстелила тіло
неціловане непещене
повне
Адовими узами содержимії ко світу ідяху
- Автор: Богдан Бойчук
Із “Молитви”
Ми затиснулись у зморшки
невіри,
скаралися сумнівом
на сьогодення
і змили з очей
краєвид позасвіту.
О, покажи, як
гострим прозрінням
стіни
Суплікації
- Автор: Богдан Бойчук
Із “Молитви”
Обмий мене водою
з-під Твоєго ребра, –
й заголосить світанок
в тілі моїм.
Звогчи уста мої
губкою теплоти, –
й заячать слова
розсадою на
Рцім вси
- Автор: Богдан Бойчук
Із “Молитви”
Скажімо всім:
щоб Богу бути чоловіком
треба розминатися з собою
поміж вічним і дочасним,
між порочною землею,
й непорочно-чистою
Миготливий вогник
- Автор: Богдан Бойчук
Із “Молитви”
Мушу ломити тіло своє
для Тебе,
щоб перевтілитись
в душу.
Мушу ломити кров свою
з Тобою,
щоби проглянути
по той бік
надії.
І доливати
...Плотію уснув
- Автор: Богдан Бойчук
Із “Молитви”
Заснути плоттю – це
не відчувати,
як шепоти
голублять вухо,
як коса
струмує між грудьми,
як трепетом
тривожить стать.
Заснути плоттю –
...Всякую життейськую отложім печаль
- Автор: Богдан Бойчук
Із “Молитви”
Зложивши печалі життя
на столі,
ступимо білим світлом
до Тебе.
І промиє нас біллю
до білих кісток,
і розчинить нас
вічність
у
Сторінка 450 із 459
Чудовий! Коли поруч.....