Про кохання
Нічна пісня
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Якби на м’якій перині
Я міг забуття знайти.
“Засни, — чийсь шепіт долинув, —
Чого іще хочеш ти?”
То тихо шепочуть зорі
З небесної висоти:
“Засни, і забудеш горе —
Ганімед
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Як же пораннім сяйвом
ти навкруги палаєш,
весно кохана!
Сотні любих розкошів
у мене в серці вирує —
вічного твого тепла
святе почуття,
красо неокрая!
О як би я
...Ти в міріядах можеш форм укритись
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Ти в міріядах можеш форм укритись —
Всенайлюбіша, впізнаю тебе;
Незримою ти можеш потаїтись —
I всеприявну вчую я тебе.
I в кипариса юнім, чистім рості,
Всекраснозросла,
Міньона
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Не осудіть і не зривайте
Найкраще убрання із пліч.
Я з любого полину краю
У інший світ, у вічну ніч.
Там ненадовго я спочину
І знову встану — прийде строк —
І зникне
Перепливши із Сестоса в Абідос
- Автор: Джордж Байрон
Якщо Леандр і справді вплав
(Цей міф затямили дівчата)
Твій, Геллеспонте, вир долав,
Аби кохану зустрічати;
Якщо вночі зимою плив
Він морем до своєї Геро, —
Хай вал
Своїй богині
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Котрому з богів несмертельних
найвища впаде нагорода?
Сперечайтесь собі.
Я ж віддаю її
вічно рухливій
і завжди новій
чудовій дочці Йовія, Зевеса,
його найулюбленішій
Лишень одслоняться світи
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Лишень одслоняться світи —
аж вільгістю війне.
Яка ж, природо, славна ти,
як вабиш ти мене!
Хлюпоче хвиля за веслом,
розгойдує човна,
і оступає нас кругом
гірська
Я помню чудное мгновенье (Керн)
- Автор: Олександр Пушкін
Я помню чудное мгновенье:
Передо мной явилась ты,
Как мимолетное виденье,
Как гений чистой красоты.
В томленьях грусти безнадежной,
В тревогах шумной суеты,
Звучал мне
Душа моя в пітьмі
- Автор: Джордж Байрон
Душа моя в пітьмі – Заграй!
Я арфу ще в спромозі чуть
І пальці ніжні сум нехай
Над вухом шелестом несуть.
Як є надія в серці цім,
Цей звук зчарує знов його,
Як лід в очах
Я сам не рад болтливости своей
- Автор: Олександр Пушкін
Я сам не рад болтливости своей,
Но детских лет люблю воспоминанье.
Ах! умолчу ль о мамушке моей,
О прелести таинственных ночей,
Когда в чепце, в старинном одеянье,
Она, духов
Чужа ти тонкощам
- Автор: Адам Міцкевич
Чужа ти тонкощам, і мова не іскриться,
Очима ти й лицем не краща від усіх, –
Але побачити жадає кожен їх.
Простенько вбрана ти, а видно, що цариця.
Як в галасі й піснях юнацтво
...Присвята
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Поранок із ходою голосною
солодкий сон з моїх очей зігнав.
Лишивши хижу, брався я горою
і вільгість пив, і радість прочував,
коли квітки, обтяжені росою,
горнулися до мене
Межі людства
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Коли прадавній
батько всевишній
певною дланню
з хмар кучерявих
благословенні
блискавки сіє,
тоді цілую
край його ризи
з дрожем дитячим
в вірному
Прощання з Ньюстедським абатством
- Автор: Джордж Байрон
Навіщо ти зводиш чертог, сину крилатих днів? Сьогодні ти дивишся зі своєї вежі, та мине кілька років — налетить вітер пустелі і завиє в твоїм спустілім дворі.
...Щоб фантазій доконати
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Щоб фантазій доконати,
самоті себе віддай,
а щоб слави заживати —
межи люди поспішай.
Тільки в людському загалі
ти свою спізнаєш путь.
Справи, в давні дні посталі,
О доле
- Автор: Омар Хайям
О Доле! Бідний нам ти приділяєш пай!
Звільни ж мене з тенет, за ворога не май!
Якщо ти з дурнями й низькими накладаєш,-
Ну що ж, тоді й мене за йолопа вважай!
Люба Лілі, скільки днів
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Люба Лілі, скільки днів
ти наснажуєш мій спів.
Чи радів, ачи страждав —
лиш тобою спів лунав.
Переклад Василя Стуса
Нова любов, нове життя
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Серце, що тобі, кохане,
ти неначе у вогні.
Це життя, нове й незнане,
не збагнути вже мені.
Щезло все, що ти любило,
що тебе коли смутило —
порив твій і спокій твій.
Ти
Йде по воду гарна жінка
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Йде по воду гарна жінка
знакомитого браміна,
що найсправедливим судом
слави пишної зажив.
Так щодня з святої річки
найціннішого напою
зачерпне, хоча не має
ані глека,
До місяця
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Срібним сяєвом заллєш
доли і кущі
і спочинути даєш
стомленій душі.
Прохолодний пестиш луг
поглядом своїм,
мов пильнує любий друг
за життям моїм.
Гуки радісні й
...Сторінка 10 із 459
Чудовий! Коли поруч.....