Про кохання
Що вам передав із заповітом
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Що вам передав із заповітом
той святий, що розлучався з світом?
Аби плоть старанно доглядали
чи про дні свої останні дбали?
Ну ж бо, князя бачачи в поході
при пишноті, в
Так діждав на правило твоє
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Миродайний
Так діждав на правило твоє:
усеприявність божа в світі є.
Мені премудрість ти даруєш знов,
та наймиліша є твоя
Метаморфоз тварин
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Зважтесь і будьте готові останній ступінь подолати
цього шпиля, простягніть руку мені і відкрийте
вільний погляд на дальні гони природи. Дає нам
щедрі дарунки богиня, що клопотів
О пишното поранкова
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
О пишното поранкова,
хоч би хвильку потривай!
Вітер подима раптово —
осипає цвіт розмай.
Як же зелень нині славить,
тінь о радісній порі.
Осінь листя вже кривавить,
Візит
- Автор: Адам Міцкевич
Сонет
Прийду й не встигну ще поговорити з вами —
Вже дзвонять, і слуга перебива на слові,
За цим іде візит, уклони і розмови;
Одвідувач пішов, а другий біля
Валтасарове видіння
- Автор: Джордж Байрон
На троні цар сидить,
Сьогодні учта в нього.
Сатрапів тлум шумить,
Горять вогні в чертогах.
З Єгови чаш, давно
Священних в Іудеї,
Зухвало п’ють вино
Язичники
Мінливе й вічне
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
О, лови благословіння
Для весни, що промине!..
Вмить із яблунь дощ цвітіння
Вітер західний жене.
Довго з віт листкам звисати,
Що їх тінь вітає нас?
Ураган зелені шати
Мудрим — слово це величне
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Мудрим — слово це величне.
Натовп нагле став би кпити.
Славлю все живе, що вічно
прагне в полум’ї згоріти.
В ніч кохання пожадану,
де, зачатий, зачинаєш,
як мигоче
Я памятник себе воздвиг…
- Автор: Олександр Пушкін
Я памятник себе воздвиг нерукотворный,
К нему не зарастет народная тропа,
Вознесся выше он главою непокорной
Александрийского столпа.
Нет, весь я не умру — душа в заветной
...Чати
- Автор: Адам Міцкевич
Українська балада
Із альтани густої у тяжкім неспокої
Воєвода до замку вбігає,
У світлицю дружини громовицею рине,
Зазирнув і поблід він: немає!
Зупинився понуро,
...Цикл
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
1
Що лишили б нам у світі
ці владарювання ситі,
геть змарнілі мандарини,
що весняною порою,
північ мавши за собою,
річку, зелень, прохолоду,
п’ють, радіють? Спів їх
Станси до Августи
- Автор: Невідомий автор
Коли запав довкола морок
І розум тьмарився мені,
Коли надія, стерта в порох,
Ледь жевріла удалині;
Як дух із відчаю хилився
І глум зломовної юрби,
Уйнявши розуму
Світязянка
- Автор: Адам Міцкевич
Що то за легінь стрункий та красивий,
Дівчина гарної вроди,
Ходять у парі, ледь місяць тужливий
Гляне у Світязі води?
Хлопець приносить квітки на віночок,
Дівчина — кошик
Посвята
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Зайнявся ранок; кроками своїми
Від мене сон легкий він відігнав.
І вийшов я, і тропами гірськими,
Веселий, в далечінь попрямував,
І кожен квіт, поміж травою зримий,
Мені
Товариство
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
У товаристві побувши шумнoму,
Вертався тихий учений додому.
“Як люди сподобались вам?”
Відказав:
“Були б вони книги, я б їх не читав”.
Осудить нас ханжа
- Автор: Адам Міцкевич
Осудить нас ханжа, розпусник осміє,
Що, хоч самотні ми, мов у відлюднім краю.
Хоч молода вона, і я її кохаю, –
Я опускаю зір, а мила сльози ллє.
Боюсь її принад, вона ж, чуття
...Ти в міріядах можеш форм укритись
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Ти в міріядах можеш форм укритись —
Всенайлюбіша, впізнаю тебе;
Незримою ти можеш потаїтись —
I всеприявну вчую я тебе.
I в кипариса юнім, чистім рості,
Всекраснозросла,
В день мого тридцятишестиліття
- Автор: Джордж Байрон
Вгамуйся, серце. Вибив час.
Нікого нам не зворушить.
Нехай любов обходить нас,
Та нам — любить.
Пожовкли днів моїх листки,
Засох любові цвіт і плід.
Повзуть скорбота й
Прометей
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Заволочи своє небо, Зевсе,
хмарною імлою
і так, як хлопчик
будяки стинає,
стинай верхів’я
взгір’ям і дубам.
Та маєш ти мені
лишити рідну землю
і хижу, не тобою
До матері-польки
- Автор: Адам Міцкевич
О Мати-Полько! Як у твого сина
В очах сіяє дар святий пророцтва,
Як появляє лагідна дитина
Поляків давніх горде благородство,
Як, занедбавши забавки пустії,
Він слухає співця
Сторінка 8 із 459
Чудовий! Коли поруч.....