Петро Гулак-Артемовський

Вода шумить!.. вода гуля!..
На березі Рибалка молоденький
На поплавець глядить і примовля:
“Ловіться, рибочки, великі і маленькі!”

Що рибка смик — то серце тьох!..
Серденько

А що ж оце, Андрію?
Яку там веремію
Підняв ти на Веренститут?
Питаємось: де ти? Чи тут?
А ти — на перелоги,
Знай, охкаєш, задравши ноги!
Та вже як не міркуй,
А сам на

“Ей, Хведьку, вчись! Ей, схаменись! —
Так панотець казав своїй дитині: —
Шануйсь, бо, далебі, колись
Тму, мну, здо, тло — спишу на спині!” [1]
Хведько не вчивсь — і скоштовав

(Отрывок из первой песни поэмы “Счастие на земле”)

Я счастие пою, живя в плачевной доле, –
Блажен, кто счастие обрел в невинной воле!

Сyиди, о дщерь небес, от горных

На победы русских над турками, одержанные ген[ерал]-майор[ом] Андронниковым в Азии 14-го и вице-адмиралом Нахимовым 18 ноября 1853 г. на порте Синопа

Сидить Абдул, [1]
Губи

…при посылке ему в С.-Петербург делового портфеля

Колись було,
Та вже давно —
Аж за Богдана Хміля,
Аби папір,
Черкай на спір!..
Писалось без портхвіля.

Послухав жінку
Та взяв на перемінку
Пістрявії із Харкова штани,
Так, отже, бач, –
Хоч сядь та й плач:
Щось не вподобались Йому вони! [1]
І осміяв,
І ошпував,

Слышану сотвори мне заутра милость твою, яко на тя уповах.

Ой де ж вона залетіла,
Обіцяна Галка Біла?
Мабуть, Харків проминула,
Чи не в вирій лиш шморгнула?
Писав пан:

І

Aequam memento rebus in ardui
Servare mentem: non secus in bonis etc.
Horat. Lib. II. Od. 3 [1]

Пархоме, в щасті не брикай!
В нудьзі притьмом не лізь до неба!
Людей

“На що, до халепи, той розум людям здався?” —
Раз Дурень здуру — бовть!.. Розумного питався.
“На те,— озвався сей,— коли кортить вже знать,
Щоб дурням на сей спрос цур дурнів

Запрошення на вечір з танцями Володимиру Алчу пр-му з сім’єю

Володьку, не казись!.. Поб’ю!
Послухай раду ти мою!
Коли не преш зо мною в сварку,
Так ти схопи своїх,

Parcus deorum cultor et infrequens,
Insanicntis dum sapientiae
Consultus erro; nunc retrorsum.
Vela dare atque iterare cursus.
Cogor relictcs etc. [1]

От і допивсь!
І

(Побрехенька)

Mes jours sont le tissu d’un contraste étonnant:
Je ne vis qu’en pleurant, et je pleure en riant!
L’amour, pour tant de coeurs l’objet de plus doux charmes

Возрадуюся і возвеселюся о милости твоей, яко призрел еси на смирение мое, спаси еси от нужд душу мою и несе мене затворил в руках вражиих, поставил еси на пространне нозе мои.

Та й гарна ж

В ставочку Пліточка дрібненька
Знічев’я зуздріла на удці черв’яка,
І так була раденька!
І думка то була така,
Щоб нідвечірковать смачненької
Ну, дейко! до його швиденько!

На від’їзд із Полтави М. М. Лонгінова 22 травня 1842

А доки ж нам у Полтаві
Бить байдики, пане!
Наробив єси вже слави,
Чи надовго стане?
Порозтринькав все дівчатам:

(Вольный перевод из Ж.-В. Руссо)

Да звуки струн моих всю тварь возбудят бренну,
И глас мой да пройдет от края в край вселенну!
Владыки царств земных! Забудьте ваш престол.

(Казка)
На землю злізла ніч… Нігде ані шиширхне;
Хіба то декуди скрізь сон що-небудь пирхне,
Хоч в око стрель тобі, так темно надворі.
Уклався місяць спать, нема ані зорі,

Не виглядай, матусенько,
В віконечко — в поле;
Не клич дарма татусенька:
Не вернеш ніколи!
Вибравсь татусь, вибравсь рідний
В далеку дорогу,
Та й наказав тобі, бідній,

Як тільки задзвонять чотири годинки,
Так ми й шморгнемо в високії будинки
Та любих панночок
Засадим до книжок:
Нехай гуртом голосять
Та хоч борщу Петрові просять.