Павло Тичина
І являвсь мені Господь
- Автор: Павло Тичина
І являвсь мені Господь
В громі, бурі і росі,
У веселках, зореницях
І в симфонії комах.
І являвсь мені Господь
В танці, сміху і сльозах.
У душевних змінах — ранах
І в
Не вірте, люди, снігу
- Автор: Павло Тичина
Не вірте, люди, снігу —
Холодній чистоті:
Краса його бездушна
Без палу і вогню.
Укрив він як хутром
Всі трави і квітки: —
Не дам, не дам цвісти вам,
Бо я кохаю
Послав я в небо свою молитву
- Автор: Павло Тичина
Послав я в небо свою молитву:
О боже, боже, спини ти кров.
Спини ти зваду, подай пораду,
Поглянь на діти, поглянь — заплач.
І тільки сяли узорозорі:
Хрести, чепіги,
Зоставайся, ніч настала
- Автор: Павло Тичина
— Зоставайся, ніч настала,
Все в тумані-молоці. —
Спать мене поклала Тала
На дівочій руці.
Щось питає, обіймає
Чисте, біле, молоде…
І світає й не світає,
Тільки ранок
Ви знаєте, як липа шелестить
- Автор: Павло Тичина
Ви знаєте, як липа шелестить
у місячні весняні ночі?
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі.
Кохана спить…
Ви чули ж бо: так липа шелестить.
Ви знаєте,
...Ходять по квітах, по росі
- Автор: Павло Тичина
Ходять по квітах, по росі.
Очима чесними,
Христовоскресними
Поеми тчуть.
А сонця, сонця в їх красі —
Не чуть.
Царства
Під спів крові — без пісень —
Вмер
І Бєлий, і Блок, і Єсєнін, і Клюєв
- Автор: Павло Тичина
І Бєлий, і Блок, і Єсєнін, і Клюєв:
Росіє, Росіє, Росіє моя!
… Стоїть сторозтерзаний Київ,
і двістірозтерзаний я.
Там скрізь уже: сонце! — співають: Месія! —
Тумани, долини,
По хліб шла дитина
- Автор: Павло Тичина
По хліб шла дитина — трояндно!
– тікайте! стріляють, ідуть.
Розкинуло ручки — трояндно…
Ні бога, ні чорта — на бурю!
– гей, стійте! знайдем і в церквах.
Знялось гайвороння —
З далекого походу
- Автор: Павло Тичина
З далекого походу
Вернувсь до мене брат.
Одкинув він рушницю,
На край стола схиливсь.
— Ой що ж ти, брате, бачив,
Кого ти там убив? —
Поглянув він на мене,
Поглянув,
Інакше плачуть хмари…
- Автор: Павло Тичина
Інакше плачуть хмари і стогне буйний вітер:
В їх горі щира кротість і саможертви зміст.
Чи нам же розгадати природи риси літер? —
Людина і в стражданні страждаючий
Десь на дні мого серця
- Автор: Павло Тичина
Десь на дні мого серця
Заплела дивну казку любов.
Я ішов від озерця.
Ти сказала мені: “Будь здоров!
Будь здоров, ти мій любий юначе!..”
Ах, а серце і досі ще плаче.
Я
Я сказав тобі лиш слово
- Автор: Павло Тичина
Я сказав тобі лиш слово —
Вколо ж шум який піднявся:
В небі сонце задзвеніло,
Гай далекий засміявся.
Подививсь я в твої очі.
Стиснув руку в любій муці.
Білі гуси ген за
Я утверждаюсь
- Автор: Павло Тичина
Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.
Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я всі
Не дивися так привітно
- Автор: Павло Тичина
Не дивися так привітно
Яблуневоцвітно
Стигнуть зорі, як пшениця:
Буду я журиться.
Не милуй мене шовково,
Ясно-соколово.
На схід сонця квітнуть рожі:
Будуть дні
На майдані коло церкви
- Автор: Павло Тичина
На майдані коло церкви
революція іде.
— Хай чабан! — усі гукнули, —
за отамана буде.
Прощавайте, ждіте волі, —
гей, на коні, всі у путь!
Закипіло, зашуміло —
тільки
На стрімчастих скелях
- Автор: Павло Тичина
На стрімчастих скелях,
Де орли та хмари,
Над могутнім морем,
В осяйній блакиті —
Гей,
Там
Розцвітали грози!
Розцвітали грози…
Із долин до неба
Простяглися
Розкажи, розкажи мені, поле
- Автор: Павло Тичина
Розкажи, розкажи мені, поле:
Чого рідко ростуть колосочки?
— Ой дощів мені б треба, дощів, а не поту,
Бо той піт прилипа до брудної сорочки,
Як плугатар кінчає
Не знаю і сам я, за що так люблю
- Автор: Павло Тичина
Не знаю і сам я, за що так люблю
Безщасную тую Вкраїну мою?
За що так кохаю? І що у їй є? —
Нещасний народ, його гірке життє:
Темнота та голод… Ох, ліпше мовчать!
За що ж так
Україно моя, моя люба Вкраїно
- Автор: Павло Тичина
Україно моя, моя люба Вкраїно,
Чим я втішу тебе, чим тебе заспокою? —
Чи про все те розкажу, як тебе я люблю,
А чи піснею горе твоє я присплю,
Чи слізьми розіллюсь, мов сирітська
Кукіль
- Автор: Павло Тичина
Стріляють серце, стріляють душу — нічого їм не жаль.
… Сіло собі край вікна, засунуло пучечку в рота,
мами визирає. А мати лежить посеред улиці
з півхунтом хліба у руці…
Над
...Сторінка 3 із 6
Тунг сагурнг