Олександр Олесь
Занепад Києва
- Автор: Олександр Олесь
Умирає, гасне Київ,
Сонце нашої землі,
Не пливуть уже до його
Ні човни, ні кораблі.
Не пливуть Дніпром у море
І товарів не везуть:
Люди половців бояться, —
Ограбують
Солов’єва пісня ллється…
- Автор: Олександр Олесь
Солов’єва пісня ллється,
Розливається в низах,
Соловей лящить, сміється…
Наче… тоне у сльозах.
Квітнуть яблуні і груші,
В світлі місячнім тремтять…
Наче… мертвих скорбні
Гроза пройшла, і сліз безкрає…
- Автор: Олександр Олесь
Гроза пройшла, і сліз безкрає
На листях, травах, на квітках,
Ласкаво, ясно сонце сяє
І відбивається в сльозах.
1905 рік
Хто в час пожежі край свій кине…
- Автор: Олександр Олесь
Хто в час пожежі край свій кине
І, як боюн, в чужий втече,
Того весь вік огонь пече
І проклін рідної країни.
Не знайде той ніде притулку,
Не стріне усміху ніде,
Не
Смерть Олега
- Автор: Олександр Олесь
Після славного походу
На далекий Царгород
Князь в палатах бенкетує
І частує воєвод.
На столах у вазах грецьких
Дивні овочі цвітуть,
Золоті, пахучі вина
Струмнем
Святослав
- Автор: Олександр Олесь
Ніч майова, українська,
Світло місячне тремтить…
Все заснуло. Тільки Ольга
Над колискою не спить.
Над дитиною схилилась,
Сон рожевий зовучи:
“Спи, мій сину, спи,
Половці і Отрок
- Автор: Олександр Олесь
Край наш половці руйнують,
Нападають на селян.
Топче ниви, палить села
Половецький дикий хан.
Кажуть, кров людську, гарячу
Любить пити хан Баняк,
Кажуть, тіла він не
Володимир Мономах
- Автор: Олександр Олесь
Аж стає нарешті князем
Володимир Мономах,
Простий, сміливий, ласкавий
І бувалий у боях.
Змалку ще до праці звик він,
До походів, до негод,
Знав він голод, знав він
Ізяслав і поділ України
- Автор: Олександр Олесь
Золоте, незлобне серце
Мав у грудях Ізяслав, —
Все він думав, все молився,
Все він вірив і прощав.
І дитячою рукою
Він держати не зумів
Ні державного спокою,
Ні
Дух наш пречистий, дух наш народний…
- Автор: Олександр Олесь
Дух наш пречистий, дух наш народний,
Над нами сходить в сю мить сьогодні.
На крилах в’ється,
В сльозах сміється.
І сльози щастя, обмивши рани,
Пливуть потоком, несуть
Нащо, нащо тобі питати…
- Автор: Олександр Олесь
Нащо, нащо тобі питати,
Чи я люблю тебе, чи ні…
О, легше серце розірвати,
Ніж знати відповідь мені.
Чи я люблю тебе, — не знаю, —
Спитай вночі у срібних зір,
Весною
В дитинстві ще… давно, давно колись…
- Автор: Олександр Олесь
В дитинстві ще… давно, давно колись…
Я вибіг з хати в день майовий…
Шумів травою степ шовковий,
Сміявся день, пісні лились…
Весь Божий світ сміявсь, радів…
Раділо сонце,
Ігор
- Автор: Олександр Олесь
Умер Олег. Закняжив Ігор.
Це завзятий був вояк:
Налітав він, наче вихор,
І не знав жалю в боях.
І державного кордону,
Меж державних він не знав, —
Від стрімких Карпат до
Дитинство Святослава
- Автор: Олександр Олесь
Тихо лине рік за роком,
Підростає Святослав,
Вже він має лук і стріли,
Вже й меча собі придбав.
З лопухами він воює,
Тяжко нищить будяки,
Горобці його бояться
І
Кожум’яка
- Автор: Олександр Олесь
Убивши князя Святослава.
Печеніги раз у раз
Йдуть ордою на Вкраїну,
Раз у раз грабують нас.
І тепер їх шатра сірі
Вкрили луг над Трубежем,
Печеніги знов з’явились
І
Володимир Великий
- Автор: Олександр Олесь
Не жили в братерській згоді
Святославові сини:
Все змагалися за владу,
Все сварилися вони.
Ярополк убив Олега,
Володимир смерті ждав,
Та покликав він
Смерть Святослава
- Автор: Олександр Олесь
Святослав, розбивши греків,
Повертається з війни,
Тихо плинуть по Дунаю
Навантажені човни.
Ллється легко вільна пісня,
Молодецька, бойова…
Святослав і сам
Як жити хочеться!…
- Автор: Олександр Олесь
Як жити хочеться! Несказанно, безмірно…
Не надивився я ні на зелену землю,
Ні на далекі сині небеса.
Я не наслухався ні шуму рік широких,
Ні шелесту лісів дремучих, темних,
Ні
Не беріть із зеленого лугу верби…
- Автор: Олександр Олесь
Не беріть із зеленого лугу верби
Ні на жовті піски, ні на скелі,
Бо зів’яне вона від жаги і журби
По зеленому лугу в пустелі…
І сосни не несіть на зелені луги,
Бо вона
Заспів
- Автор: Олександр Олесь
Заспіваю вам не пісню
Про стару старовину,
Розкажу я вам не казку,
А бувальщину одну.
Розкажу вам про минуле,
Що вже мохом поросло,
Що, нащадками забуте,
За водою
Сторінка 2 із 7
Тунг сагурнг