Микола Вінграновський
Поснули - сплять оса з осиною
- Автор: Микола Вінграновський
Поснули — сплять оса з осиною,
Змерз чорний кетяг бузини,
І літня хмара під осінньою
Плечем біліє край зими.
На прихололе сонце зморене
Надули щоки гарбузи,
І соняха
Горить собі червоний глід в ярах
- Автор: Микола Вінграновський
Горить собі червоний глід в ярах,
По вибалках, по балках в павутинні.
І сірим стовпчиком посвистує ховрах
Попід сорочі гнізда у шипшині.
Цвіте останньо й дрібно
...Дума про Британку
- Автор: Микола Вінграновський
Юрію Яновському
На срібнім ковилі, на сизім полині,
На півдні України при лимані,
В гнідих степах на степовім коні
Та гнівна воля стала у Британі.
І вільно
...Качки летять
- Автор: Микола Вінграновський
Качки летять! Марієчко, — качки…
Качки летять! У крилах свище небо…
Важкі соми пригублюють гачки,
І жовкне білий світ навколо тебе.
Маріє, мріє, мрієчко моя,
Моя Марієчко
Коло тебенько я
- Автор: Микола Вінграновський
Коло тебенько я — дивись!
Ходять хмари нехмарним небом,
По воді сон зорі повивсь
Біля тебенько, коло тебе.
Зірно каже собі про дощ,
Про краплину малу на ньому,
Про
Величальна колискова
- Автор: Микола Вінграновський
Ще імені твого не знають солов’ї,
Ще імені твого не чули квіти,
І літо, і сніги, і літечка твої
Тобі не поспішають прилетіти.
В білій льолі, люлі,
Спатоньки-спатулі,
Василю Земляку
- Автор: Микола Вінграновський
Чи то було мені, чи снилося мені —
Синіли груші, груші чи смереки, —
Як чорнобривий шлях у срібному вікні
Проліг мені із коником сивеньким.
Я вийшов і пішов. Я йшов один, як
...Моя осінь
- Автор: Микола Вінграновський
Шепоче дощ про тебе у траві,
Ріку читає сірими очима.
Ідуть з роботи землі степові,
Лежить гора з сосною за плечима.
Сухе намокло небо і стебло,
У зайченят ростуть веселі
Голубі сестри людей
- Автор: Микола Вінграновський
I
На Псло, на Ворсклу, на Сулу,
На юні води непочаті
Ліг золотий осінній сум,
Поліг багрець у тихім святі
На Псло, на Ворсклу, на Сулу.
Притихли далі охололі,
І
Ти схожа
- Автор: Микола Вінграновський
Ти схожа. Дві краплі води
Упало з весла золотого.
Ти схожа, як дві біди
Ні з того, ні з сього.
І огірок, що на столі
Лежить у грудні перед нами,
І небо, що лежить над
Тост
- Автор: Микола Вінграновський
Ти тут! Ти тут! Кохана, ти, як світ, —
Початок і кінець твій загубився…
Багряною півчарою схилився
В вологих сонцетінях небозвід;
І морезвід півчарою другою —
І чара зустрічі
Снігами вітровінь поля відволочила
- Автор: Микола Вінграновський
Снігами вітровінь поля відволочила,
Прижовклено збіліла далина —
Дніпровими високими очима
Дитинносіро глянула весна.
Весна моєї вільної надії!
Гінка тремтінь у промені
Що хулою протята хвала
- Автор: Микола Вінграновський
Що хулою протята хвала?
Що хвалою протята зневидь?
В темно-синю глибінь села
Матіола розкинула невід.
Хлюпотить на обличчях слів
Лоскотливий цнотливий легіт…
Тягнуть
Індустріальний сонет
- Автор: Микола Вінграновський
Сто чорних димарів на Батьківщині.
Сто світлих гімнів рідної землі!
Прощай, ганьба, і сором, і жалі!
Цивілізована держава моя нині.
Сто гордих колосів над збіглими
...Ви чуєте?
- Автор: Микола Вінграновський
…Ви чуєте? Ви чуєте — він спить!
Я жду вас, товариство, як епоху!
Не дай вам бог його в мені збудить…
Не кваптеся, беріть мене потроху.
Спочатку губи, руки і чоло,
А потім
Ні жінки, ні хати тієї нема
- Автор: Микола Вінграновський
Ні жінки, ні хати тієї нема,
Старі лиш валяються капці,
Та вітер зі степу несе у лиман
Осіннє насіння акацій.
Та згорблена стежка в глухій кропиві
Показує небо по
Синє
- Автор: Микола Вінграновський
Червоні ружі синьою водою
В саду учителя я поливав.
Тремтіли мушки чорні наді мною,
Благеньку хмару вітер колисав.
На вікна вився виноград зелений,
Немов землі несказані
Синій сон у небесному морі
- Автор: Микола Вінграновський
Синій сон у небесному морі,
Сплять часи, і віки, і літа.
Я лечу у сіянні прозорім,
Труться зорі німі об літак.
Спить жадання якесь таємниче
На всесвітнім святковім
Стоять сухі кукурудзи
- Автор: Микола Вінграновський
Стоять сухі кукурудзи,
Й сухе волоття суше просо.
Лелека, мов старий грузин,
По жовтім полю ходить босо.
Лисиця їла — і нема.
Лиш облизнулась в жовтій тиші.
А з
То дощ, то сніг, то знову дощ
- Автор: Микола Вінграновський
То дощ, то сніг, то знову дощ,
І листя лопотіло,
Побуровіла нехворощ,
Вода на зиму сіла.
Піввітру пахло ще теплом,
Йогенька ж половина
Ішла вже з білим
Сторінка 5 із 13
Тунг сагурнг