Мелетій Кічура

Ідуть літа… що раз лункіще
Пісні юнацьких поколінь:
І тільки ще на цвинтарищі
Минулих днів холодна тінь.

І тільки серед сонних мурів
Старих церков і синагог
Хрупкі,

Між лави просвистіло, мов лезо різака,
І впав стрілець — три кулі прошибло юнака.

Упав стрілець на ходу, в руках ще теплий кріс;
Наш полк ішов у наступ на протилежний

Не Чайльд Гарольд я, ні, та я й не Дон Кіхот,
Хай їхні пристрасті мені близькі та рідні,
Хай тягне щось мене до цих крутих висот,
Де тіні їх лежать, величні та безплідні.

Блукав