Леонід Мосендз

Осіння ніч… Коротка, як і влітку…
— Ніщо не вдієш, дівчино, прощай!
— Я буду ждать. Повернешся ти швидко?
— Я буду вірною!.. Не забувай!..

Був ясний ранок. Злотом

Abyssum abyssus invocat!
Ruysbroek Admirabillis

Безодня смерти і безодня
життя спіткались на межі,
а на лезі її сьогодні
знова нап”ятий він лежить.

Лежить, мов

Що серед океану каравела?
Безсила тріска в безмежі забута,
але вона своїм стремлінням скута
і мчить до зір західних «Mia Stella».

Нехай на сході мрія нас завела,
сьогодні

У татарви шукали оборони,
людьми татарськими воліли бути,
бо ханські вже миліші були пута,
аніж свої, князівськії, закони.

Ставали в Посполитій Кисілями…
(В гостині більш

Загув мотор у високості
і плинний виклад перебив…
Спинився ти в безсилій злості
та крейду точену зломив…

Навіщо, канторе учений,
ця злісна павза, злісний рух?
Чи ж не

Буває мить, коли душа натхненна
зриває з Часу завій незнання:
усе, чого шукаєш навмання,
з’являється, як візія священна…

Лови цю мить і куй в суцільні звена
закон всеєдності

Є. Маланюкові

Мені здається: це когорти,
ряди твоїх метальних слів.
Здіймаєш тризубий прапор ти
над військом предківських степів.

Знова торують легіони
шляхи

І буде нове небо й нова земля…
Біблія

Я бачив море: скляне, спокійне,
без сліду хвилі, без сліду руху,
в беззвучність мертву і безнадійну
даремно вістря втиналось

М. Селешкові

На скелі тій терпить Титан і досі,
прикований до предковічних брил.
Хижак орел день-в-день із високости
злітає на криваві сплети жил.

А долі лев