Короткі

П’ятий розділ збірки “Макро і мікро”

Уміли руки щуку упіймати,
І дівчину уміли обійняти.
Тепер тілько згадують руки,
Ті солодкі науки.

П’ята частина збірки “Макро і мікро”

Життя не принесло мені ні слави, ані чину,
Лиш серце налило свинцем,
Та вигнуло дугою мені спину.
Не спина – місяця турецький серп.

П’ята частина збірки “Макро і мікро”

Із крана вода капає,
Та й капає,
Та й капає – ПРЕКРАСНО!
Виходить СВІТ не зупинився
Він тільки трохи розхворівся,
Зі мною вчора

П’ята частина збірки “Макро і мікро”

Пересічностей квінтесенція,
Настояна на самоїдстві –
Суть «інтелігенція»,
Що мнить себе українською.

П’ята частина збірки “Макро і мікро”

Крапля роси на вишні проти сонця.
Підніс вишню до очей,
А в краплі все село перевернулось.
Здмухнув краплю,
Вишню з’їв.
А камінцем

П’ята частина збірки “Макро і мікро”

Поїзд шалено мчить вперед!
Рейки шалено мчать назад!
А я сплю.

П’ята частина збірки “Макро і мікро”

Сидить поперед мене лис,
Поруч з лисом – лисина.
Війнуло осіннім лісом
І…
Узліссям.

П’ята частина збірки “Макро і мікро”

Тарас Бульба важив дванадцять пудів.
І мій дід важив дванадцять пудів.
Тарас Бульба курив люльку.
І мій дід курив люльку.
Чому я не важу

П’ята частина збірки “Макро і мікро”

Над ставом туман піднімається,
Рибалки темніють, як пні.
Хтось уже хлюпає, в три неба лається –
Годинник шукає на дні.

П’ята частина збірки “Макро і мікро”

Лежала у дядька Юлая
Сокира під лавою.
А дядько лежав на печі.

П’ята частина збірки “Макро і мікро”

В дівочих очах, небесами підсинених,
Я вранці впіймав свою юність.
Впіймати впіймав,
Але втримать не втримав.

Частина збірки “Карпатська сюїта”

З полонин
На долини
Старезна гуцулка
Запалює люльку
Од листу
Червоноогнистого
І думає думу всивілу
Грубі халяви чобіт

Частина збірки “Карпатська сюїта”

По вицвілих схилах хати розбрелись
Розбрелися хати
Пастуха ще нема
Місяць спить за горов

Частина збірки “Карпатська сюїта”

По вулиці легко себе пронесла
Вулиця низько схилилась
Темним огнем з-під брови повела
Серце у гір зупинилось

Ранок
Стоїть на вершині
Полами синіми
Змітає туман у долини
Повільно спускаючись схилом
І піднімаючи гори
Високо в гору

Частина збірки “Карпатська сюїта”

Гудуть роздягнені смереки
Виплутують гілля із темних хмар
Стара гуцулка в жовті ожереди
Згребла осінній сум над яром

Повз мене пливло
Мале чаєня,
Воно о весло
Спинило коня.

Я кинув хлібець,
Воно не взяло,
І знову сліпець
Пішов на весло.

А потім сліпиш
Здійнявсь

Помирає козак
У Дикому Лузі,
Похилилися злак
І друзі у тузі,

Зблідли стяги походні,
Та не зна ні один,
Що у нього сьогодні
Народився син!

Квадратова площа. Нитяний місток.
Білі молодці й дівчата білі
сновигають поміж стінами сіток
по піску, що мов підлога в віллі.

Мірні, рівні, певні, круглі рухи,
білі плями на

Убивця знахарює під місточком,
безокий стереже серця й корони,
банкір складає вірші про листочки,
поет громаді шиє панталони;
повії, співаки, і футболісти
сидять на троні.