Короткі

Є у хмарки
Хмареня.
Є у сонця
Сонях.
Є у квітки
Квітеня.
Є у мами
Доня.

У бабці Олі
Квітів доволі.

Пишні троянди
Біля веранди.

Коло криниці
Рясні чорнобривці.

Там, де стежини,
Айстри й жоржини.

Скрізь біля хати –
Пахощі

Вітерець гойднувся
Між зелених віт.
Колосок проснувся
І сказав: — Привіт!

Жайвір усміхнувся,
Мовив: — Добрий день!
Бачу, ти проснувся
Від моїх пісень.

Бачу,

Дід-лісник по лісі ходить:
Дивиться, чи хто не шкодить,
Як живуть дерева й звірі,
Чи летять птахи у вирій.
Ходить дід-лісник, пильнує,
Все він бачить, все він чує.

А вусанчик-колосок
Подає свій голосок:
Росо, росо, росянице,
Зароси усю пшеницю,
Колосочки наливай,
Звесели наш рідний край!

Серед жита
Є стежина,
Там хатина
Жайворина.

Там живе
Між колосками
У турботах
І піснях:

Жайвір-тато,
Жайвір-мама,
П’ять малих
Жайворенят!

Де ступив чорногуз,
Там великий гарбуз.

Де ходив журавель,
Там зелений щавель.

Де лисиці бродили,
Там лисички вродили.

Там, де вовчики живуть,
Вовчі ягоди

Бджілки летять,
Золоті відеречка
У поле несуть.

А з поля летять –
У золотих відеречках
Медок несуть.

– Лис у ліс,
А я за лисом.
Лис горою,
А я низом.
Я на гору,
Лис у нору,
Хитрий лис!

Сонце по діброві
Ходить, як лисичка.
Котики вербові
Жмурять жовті вічка.

Вже не хочуть спати,
Хоч і трішки сонні.
Гріють лапенята
На яснім осонні.

У ставочку лин
Зробив собі млин.
Меле день при дні
Воду на млині.

Ви, сичі-горлачі,
Не кричіть уночі,
Бо в траві на землі
Сплять зайчата малі.

Льодохід, льодохід,
На крижині плава кіт.
Не до сміху нам,
Атож,
Розумієм: кіт — не морж.
Ми багорчика берем,
Рятувать кота ідем.

Кіт Василь
Варив кисіль.

Зайчик Степанчик
Наливав у жбанчик.

А лисичка-тітка
Роздавала діткам.

— Добрий день! — Сказали коні.
— Добрий день! — Сказали поні.
— Де були? — Спитали коні.
— В дитсадку,— Сказали поні.

— Де були? —
Спитали коні.
— В дитсадку, —
Сказали

Сонечко за день находилось,
Стомилось.
Прилягло на хмарку
І заснуло.
Прийшов дід Вечір,
Накинув ковдру на плечі:
— Спи, Сонечко, спи…

Дзінь-дзелень! —
біжить трамвайчик,
У вагоні лис і зайчик,
Бегемотик, слоник, котик,
Песик, вовчик, коник, кротик.
— Не дивуйтесь! —
каже зайчик.—
В зоопарк іде

Дві сороки,
Три ворони
Посідали у вагони.
«Чух, пах! Ту-ту-ту!» —
Їде поїзд по мосту.

Барвінково, волошково
В небі світиться зоря.
Починаймо рідне слово
Зі сторінки «Кобзаря».

Рідне слово любить ненька
І співає: «Люлі-лю».
Так любив його Шевченко,
Так і

Зацвітає калина,
Зеленіє ліщина.
Степом котиться диво-луна.

Це моя Україна,
Це моя Батьківщина,
Що, як тато і мама, одна!