Короткі

Чи здалось, чи справді це:
Лісом бігло деревце.
Зупинилось на узліссі,
Почало травичку їсти.

Це насправді, не здалось:
На галявку вийшов лось.
Величавий та стрункий,
В

За віконцем сон-дрімота
Зачиня свої ворота.
Тихо-тихо йде до хати,
Бо пора вже діткам спати.

Вже заснула сон-травичка,
У гайочку спить лисичка.
Під кущем дрімає

Є у хмарки
Хмареня.
Є у сонця
Сонях.
Є у квітки
Квітеня.
Є у мами
Доня.

Так, так,
Ось так-так,
Наш дід Ладо
Товче мак.
А бабуня Ладка
Нам пече оладки!

Метелику, метелю,
Я також літать люблю.
Ти літаєш по весні,
Я літаю уві сні!

Серед жита
Є стежина,
Там хатина
Жайворина.

Там живе
Між колосками
У турботах
І піснях:

Жайвір-тато,
Жайвір-мама,
П’ять малих
Жайворенят!

Ми зібрали урожай.
Наче сонце у вінку
Коровай наш, коровай,
На шовковім рушнику.

Друже, з нами заспівай
Пісню радісну, дзвінку:
Коровай наш, коровай,
На шовковім

Із маленької зернинки
В полі виросла морквинка.

Соковита, кучерява
Для Оленки і для Клави.

І для хлопчика одного,
І для зайчика малого!

Наш когутик-співунець
В поле вивів тракторець.

Нивку рано заорав,
Рівно борозну поклав.

Кажуть люди: – Молодець,
Будеш мати свій хлібець!

У ставочку лин
Зробив собі млин.
Меле день при дні
Воду на млині.

Чечір-вечір,
Вечір-чечір.
Хтось вуркоче
Біля печі.

Чорні лапки,
Вуса, ротик.
Чечір-вечір,
Чорний котик!

Ти, курча-курчатко,
Не ходи на грядку.
Там бабуня Дося
Посіяла просо.

Над рікою
Явори,
У ріці живуть
Бобри.
Збудували десять
Хаток,
В кожній —
Десять бобреняток!

Сонечко за день находилось,
Стомилось.
Прилягло на хмарку
І заснуло.
Прийшов дід Вечір,
Накинув ковдру на плечі:
— Спи, Сонечко, спи…

Я малюю гарну кицю,
Квітку, півника, криницю.
Я малюю гарний дім —
Киця житиме у нім.
Буде з півнем говорити,
Їсти півнику варити.
Півник буде слухать кицю
Принесе води

Сіла білка у літак
І сказала діткам так:
— Я ходила завжди пішки
По гриби і по горішки.
А тепер на літаку
Привезу вам по мішку
Лісових горіхів спілих,
Козубок грибочків

(Гра)

Коля дрова коле,
Поля поле поле.

Толя косить конюшину,
Льоня лагодить машину.

Оля та Борис
бирають барбарис.

Галя й Ваня на обніжку
Грають в

Українська писанка,
Як дитяча пісенька,
Як бабусина казка,
Як матусина ласка.

Сяду собі скраєчку
І розмалюю яєчко.
Хрестик, зоря, віконце –
І стане воно, мов сонце.

Їздив заєць до млина.
П’ять пудів змолов зерна.
А зайчиха ніч не спала,
Паляниці випікала.
Рано-вранці у хустинці
Понесли зайці гостинці:
Пташенятам і

Чи рано, чи пізно — все одно
Вулкан таки своє промовить слово.
Прорветься з горла магмою воно —
Незаперечне і багрово!

Так само дух, і почуття, й думки
Вулканяться, коли стає