Короткі

Равлик лізе на стеблинку,
Сам несе свою хатинку!
В нього ріжки коротенькі
І чутливі, мов антенки.
Налякався і завмер —
Схожим став на букву еР.

Петрик виліз на турнік,
Тяжко-важко, аж сопе…
Це турнік лиш для дорослих,
Для маляток — буква Пе.

Лічилка

— П’ять ялинок
І дубок
Заглядають
У ярок.

Бачиш ти,
Синочку, їх?
Полічи-но,
Скільки всіх!

П’ять ялинок….
І дубок…
— Шість!

Покотив я обруча.
Мій обруч — навтікача
Стежкою-доріжкою.
Я притупнув ніжкою:
— Стій!
Спинися!
Не тікай!..—
Мій обруч —
В зелений гай.
Тільки чую:
—

Буква О така кругленька,
Придивітеся, маленькі,—
Наче сонях-жовточубик,
Що так сонечко він любить!

Нанизала намистинки,
Намистинки з горобинки,—
Низочку одненьку.
Засвітилось променисто
На кофтиночці намисто,
Мов коралі в неньки.

Довгий ніс,
Короткі вуха,
Тому й зветься
Звір
Носуха.

На зарубки вкладена
Планка-перекладина.
Перестрибують хлоп’ята —
Планку вище б підійняти!
Настрибалися за день —
Розібрали букву еН.

Розцвіли червоно
Маки-маченята
І розкрили чорні
Денця-оченята.

У степу гуляють
Подруги-дівчата,
У вінок вплітають
Маки-маченята.

Червоніють маки —
Степове

Дві сестрички невеличкі
Одягли нові спіднички,
Узялись вони за руки
І гулять мерщій на луки.
Біжимо — не доженем
Не сестричок — букву еМ.

Взяв хлопчина рушничок
Та й повісив на гачок.
До матусі повернувся,
Від здогадки усміхнувся:
Наче крила дав орел
Цій летючій букві еЛ.

Казочка

Під горою хвойний ліс,
За горою хижий лис.
Вкрита травами гора.
Збоку — лисяча нора.
В ній хитрюга неспроста
Від собак хова хвоста:
Як навідався в

Кавунів з баштанів
Навезли до двору.
Кавунів-смуганів
Височені гори.

І великі, і малі —
Всі на смак чудові.
Нині в місті і в селі
Свято кавунове.

— Йой, йой, йой!..—
Йосип йойкає, бо йорж
Уколов добряче.
Хоч йому таки болить,
Вже хлоп’я не плаче —
Научав його дідусь:
— Потерпи, козаче! —
— Йой…

Буква Ка,
Буква Ка,
Ой, яка вона швидка!
Наче хлопчик,
Знявши руку,
Витинає гопака.

Водограй,
Полів розмай,
Зелен гай,
Ліщина…
Все це рідний,
Любий край —
Наша Батьківщина.

Пам’ятай,
Не забувай
Батьківську
Стежину.
Прикрашай,
Шануй

Буква Йот така ж, як И,
Наче рідні дві сестри.
Лиш зійшов на нею місяць,
Став ріжками догори.

Їжачиху, їжака
З їжачатками
У ліщині
Вгледів хлопчик
Із дівчатками.
Чорні очі в їжачків,
Голочки гостренькі.
— Ми не будем в руки брать,
Хай ростуть,

Потішка

їхав полем верхівець,
Їхав лісом навпростець,
Їхав, їхав, задививсь
Та й за дуба зачепивсь.
Ну й пригода,
Хай їй грець,
А хвалився —

— Ранні птахи солов’ї,
Покажіть нам букву ї!
— Буква ї така ж, як І,
Тільки зверху крапки дві.