Короткі

День у день:
Дзень та дзень!
Кожен день:
Дзень та дзень!
В школі дзвоник
Кожен день
Вчитись кличе:
Дзень!
Дзень!
Дзень!

— В азбуці остання я? —
Налякалась буква Я.
— Ні, не так,
Таки ж не так,—
Заспокоїв М’який знак.—

Після Ю
Та після Я
Там стою
Останнім я.
Хоч між

Пішли рясні дощі.
Ловилися лящі.
А хлопці — мов хлющі:
Забули про плащі.
Та що їм ті дощі,
Коли такі лящі!

— Розкажіть про букву Ща!
— А вона така ж, як Ша,
Тільки в неї,— каже Костик,—
Унизу праворуч хвостик.

Щиглик, щиглик,
Щигленятко,
Щиглик дзьобає
Зернятка.

Щиглик дзьобає
Дрібненькі –
Сипонув я
Цілу жменьку!

Із сином батько
Пилососив,
Стільці до кухні
Переносив,
Поставив рівно
Попід стінку:
Угору — ніжки,
Донизу — спинку…
— Буква Че,
Дивися, синку!

Поки чистила Цибулину,
Не одну пролила Сльозину.
Та почистила,
Хоч і плакала,
Хоч і слізоньки
Рясно капали!
Що ті слізоньки?
То дрібниця.
Я —

Казочка

По обніжку йшов цапок,
Опирався на ціпок.
Він гіллячки із лози
Ніс для білої кози.
А для сірих козенят —
Півмішка гарбузенят.
Бородою тряс

— Що це,
Що це за підскоки?
Це ж у кого Руки в боки?
— Буква еФ
На довгій ніжці
Пострибала
По доріжці.

Умивальничок наш зелений
Кличе дівчинку:
— Йди до мене!
Уляночко-
Подоляночко!
Мила дам тобі запашного,
Рушничка тобі дам нового.
Йди, Уляночко,
Умиватися,
У

А мені купили трактор —
Самохідний тракторець.
Накручу тугу пружинку —
Хай рушає навпростець.
Зоремо бабусі грядку
Так, як в полі
Оре татко.

Хочеш — вір,
Не хоч — не вір:
Привезли ракету
В двір!
Не для когось,
А для нас —
Всі вмістилися
Якраз.
— Пуск! —
Знаходим кнопку
Вмить…
А ракета
Не

Скоромовка

Бачиш, Ромцю,
Люта рись…
Р-р-р!
М’ясо з’їла,
Кістку — гризь!
Р-р-р!
Ромцю, Ромцю,
Стережись —
Ти за грати
Не берись!

Равлик лізе на стеблинку,
Сам несе свою хатинку!
В нього ріжки коротенькі
І чутливі, мов антенки.
Налякався і завмер —
Схожим став на букву еР.

Покотив я обруча.
Мій обруч — навтікача
Стежкою-доріжкою.
Я притупнув ніжкою:
— Стій!
Спинися!
Не тікай!..—
Мій обруч —
В зелений гай.
Тільки чую:
—

Буква О така кругленька,
Придивітеся, маленькі,—
Наче сонях-жовточубик,
Що так сонечко він любить!

Нанизала намистинки,
Намистинки з горобинки,—
Низочку одненьку.
Засвітилось променисто
На кофтиночці намисто,
Мов коралі в неньки.

Взяв хлопчина рушничок
Та й повісив на гачок.
До матусі повернувся,
Від здогадки усміхнувся:
Наче крила дав орел
Цій летючій букві еЛ.

Казочка

Під горою хвойний ліс,
За горою хижий лис.
Вкрита травами гора.
Збоку — лисяча нора.
В ній хитрюга неспроста
Від собак хова хвоста:
Як навідався в

Їжачиху, їжака
З їжачатками
У ліщині
Вгледів хлопчик
Із дівчатками.
Чорні очі в їжачків,
Голочки гостренькі.
— Ми не будем в руки брать,
Хай ростуть,