Короткі

Казочка

Під горою хвойний ліс,
За горою хижий лис.
Вкрита травами гора.
Збоку — лисяча нора.
В ній хитрюга неспроста
Від собак хова хвоста:
Як навідався в

Кавунів з баштанів
Навезли до двору.
Кавунів-смуганів
Височені гори.

І великі, і малі —
Всі на смак чудові.
Нині в місті і в селі
Свято кавунове.

— Йой, йой, йой!..—
Йосип йойкає, бо йорж
Уколов добряче.
Хоч йому таки болить,
Вже хлоп’я не плаче —
Научав його дідусь:
— Потерпи, козаче! —
— Йой…

Буква Ка,
Буква Ка,
Ой, яка вона швидка!
Наче хлопчик,
Знявши руку,
Витинає гопака.

Водограй,
Полів розмай,
Зелен гай,
Ліщина…
Все це рідний,
Любий край —
Наша Батьківщина.

Пам’ятай,
Не забувай
Батьківську
Стежину.
Прикрашай,
Шануй

Буква Йот така ж, як И,
Наче рідні дві сестри.
Лиш зійшов на нею місяць,
Став ріжками догори.

Лічилка

Приступаємо
До гри:
М’яч один,
А нас
Аж три.

Грав я сам,
І грали вдвох.
А тепер Пограєм
Втрьох.

Раз, два, три –
Приступаємо до

Їжачиху, їжака
З їжачатками
У ліщині
Вгледів хлопчик
Із дівчатками.
Чорні очі в їжачків,
Голочки гостренькі.
— Ми не будем в руки брать,
Хай ростуть,

Потішка

їхав полем верхівець,
Їхав лісом навпростець,
Їхав, їхав, задививсь
Та й за дуба зачепивсь.
Ну й пригода,
Хай їй грець,
А хвалився —

— Ранні птахи солов’ї,
Покажіть нам букву ї!
— Буква ї така ж, як І,
Тільки зверху крапки дві.

Де багато сонця,
Де гайок хороший,
Іволга гніздечко
Виплела, мов кошик.

Он співа на дубі —
Схованка надійна —
Мов на флейті грає,
Ніжно,

Заснула ніч на теплому тумані,
І спить роса на житньому стеблі.
А на високім Всесвіту екрані
Пливуть світи — далекі кораблі.

Довкола тиша, сонна і глибинна…
Пильнуй, народе,

Пишні квіти — білі мальви
Облітають рясноцвітом,
Ось розійдемося в даль ми,
Щоб не нудить більше світом.

От і мертва пустка хати,
От і люстра скло розбите…
О, як легко

Маля притулило до вуха
Кручену мушлю рожеву,
Заплющило очі й слуха
Вітер, хвилі та меву.

Вітер пестить обличчя,
Хвилі слух лоскочуть,
Мева мевенят все кличе,
Що літать

Голуб на галузці яблуневій —
Аж сипнуло в очі переквітлим.
Біло-сині хмари ген у небі
Гоять день зітлілий гойним світлом.

Смуток голубиний ліг на серце,
Опада молитва

Вона осіла в моїй підсвідомості,
і як лише закрию
темрявою очі,
її болі
вщеплюються в мої нерви
і пускають парості.

Її сльози
виїдають мої зіниці,
її

Он повзе мурашка,
Ось хлюпоче річка.
Не зривай ромашку,
Не топчи травичку.

В зелені діброва,
В китицях ліщина.
Глянь, яка чудова
Наша Україна.

Журавлі над

На галявці — ців, ців, ці —
Сойка садить жолудці.

Пильно жолудь оглядає,
Прямо в ямочку саджає.

Сойченята — ців, ців, ці —
Поливають жолудці.

Каже сойка: — Так і

Бджілка весело літає,
Квіткам вічка розтуляє.
Каже: — Квіти, годі спати,
Я прийшла медок збирати!

Вітер по діброві,
Як буркун, бурчить.
Тільки на дубкові
Листя деренчить.

Заховавсь під травку
В нірку їжачок.
Вибіг на галявку
Зайчик-білячок.

Дивиться: ой