Короткі

Буква І – неначе свічка
З ясним вогником вгорі.
А погасне – чорний гнотик
Стане крапкою над І.

Із задертими носами
По снігу помчали
САНИ.
А як зміниш
А на И,
По снігу помчать
СИНИ.

Лили, лили, лили,
Пили, пили, пили.
Лили, лили діти.
Пили, пили квіти.
Виростали квіти.
Виростали й діти.

Два стовпці, що стали прямо,
До них третій — навскоси.
— Буква И,— сказала мама,-
Щоб вивчати з дітлахами,
В дитсадочок віднеси.

На осоння змій повзе,
Вигнувсь він, як буква Зе.
Буква Зе — як цифра 3.
Щоб завчити, повтори!

Зебра
Смугами багата,
Як тільник
У мого тата.
Підійду:
— Скажи мені:
В море ходиш ти
Чи ні?..

Жайвір у небі
Понад Десною.
Жайвір вітає
Землю з весною.
В небо високе
Радісно гляну —
Жайвір дарує
Пісню весняну.

Гра

Журавель по жабенят
Вийшов на купиння.
А вони усі підряд —
Жух! — у жабуриння: —
Журавлику-журко!
Нумо грати в жмурки!

— Жу-жу-жу,
Жу-жу-жу,
Свою нірку стережу,—
Каже жук.
І стереже.
Він і сам — як буква Же.

Є єноти
В зоопарку,
Є єхидна,
Заєць є.
У вольєрі
Дуже жарко —
Наш єнотик
Воду п’є.

А Євгенко питає:
— Хто гніздечка не в’є?
— То зозулька, що літає,
Що за лісом кує.

В лісі тихо, всі поснули,
Шепчуть сосни люлі-люлі…
Вліз ведмедик в теплу хату,
Смокче лапу волохату.
Та не спить, малий, зітхає,
Хоче меду, та немає.

Серед літа місяць липень
Заквітчав медову липу,
І запахло все навколо,
Налетіли роєм бджоли.

Не все літо липню жити —
Он у полі стигне жито.
Вже він піде, коли

Ходить хмуро між дубами,
Хижо клацає зубами.
Весь, як є – жорстока лють,
Очі так її і ллють.
Зачаївся і примовк.
Грізний звір цей, звісно, вовк.

— В азбуці остання я? —
Налякалась буква Я.
— Ні, не так,
Таки ж не так,—
Заспокоїв М’який знак.—

Після Ю
Та після Я
Там стою
Останнім я.
Хоч між

Щиглик, щиглик,
Щигленятко,
Щиглик дзьобає
Зернятка.

Щиглик дзьобає
Дрібненькі –
Сипонув я
Цілу жменьку!

Казочка

По обніжку йшов цапок,
Опирався на ціпок.
Він гіллячки із лози
Ніс для білої кози.
А для сірих козенят —
Півмішка гарбузенят.
Бородою тряс

А мені купили трактор —
Самохідний тракторець.
Накручу тугу пружинку —
Хай рушає навпростець.
Зоремо бабусі грядку
Так, як в полі
Оре татко.

Равлик лізе на стеблинку,
Сам несе свою хатинку!
В нього ріжки коротенькі
І чутливі, мов антенки.
Налякався і завмер —
Схожим став на букву еР.

Нанизала намистинки,
Намистинки з горобинки,—
Низочку одненьку.
Засвітилось променисто
На кофтиночці намисто,
Мов коралі в неньки.