Короткі

Не критик він. Він — богомаз:
Із вас ікону зробить враз.

Потрібно вам — спече він вірша вмить.
Ви чуєте — вже на плиті шкварчить?..

Спіймали вчора браконьєра:
Як гарпуни, у нього пера!..

Говорить всім поет Лаврін,
Що в праці збився з глузду він…
Із глузду збився, — а нічого:
Вірші мудріші стали в нього…

Хто ти — витвір кібернетики?
Чи цитата із газет?
А чи робот від поетики?
Чи від роботів поет?..

Ось тепер ти знаменитий:
Тричі критиками битий!

Одне й те саме крутить, знай,
Лишень замов — готове ментом!
Йому хоч голову зрубай —
Ще кращим буде рецензентом…

— Із творчим ритмом, — скарживсь Гриць, — біда:
Біологічний ритм не співпада.
І тонус емоційний теж не в ногу,
Пік розуму також не слава богу…

Чим втішити Грицька? Хіба

У віршах сльози ллєш рікою,
Сама із траурним лицем:
Напевно, муза над тобою
Стоїть щоденно із дубцем.

— Чом щасний усміх на лиці,
Так, ніби став цареві сватом?..
— Ловив я вчора окунці
В одній ріці з лауреатом!..

А в цього лірика — жнива:
Мах-мах — вже й твори уготовані,
Їх віршами не назива,
А так лиш — «вироби віршовані»…

Від щастя оп’янів Лука:
— Де витверезник тут? — гука.

— А це по кому бемка дзвін?
— Поет… Ще вчора був здоровий…
Та — впав на полі слави він —
Під тягарем вінків лаврових…

Вникаю в суть поем незвичних:
Ну як, усе ж, вмістили ви
В систему образів величних
Макетик міні-голови?!

Цей автор мав один грішок лишень:
За словом лазив… до чужих кишень.

Міліє Ворскла, міліє Горинь…
Радуйтесь, друзі поети:
І нас забудуть, певно, не скоро,
Якщо пересохне й Лєта!..

— Це по кому дзвін, по кому?..
— Автор збірки «Глибина»
Забажав сягнути дна,
І втопився на мілкому…

І слів немає щось договорить,
І сенсу говорить уже немає.
Усе, що так горіло, пригасає,
А все, що підкидаю, не горить.

І сад на спаді. Й день уже на спаді, –
І метушусь, і

Червоніють снігурі
На снігу під липою.
Йде в кожусі Миколай,
Аж сніжок порипує.

Зупинився у дворі,
Розв’язав торбинку,
Нашій бабі сніговій
Пов’язав хустинку.

Зима відступає.
На вулиці мокро.
Іржава бурулька
Висить,
Наче морква.

Від променів сяє –
Поглянути любо,
Аж сонячний зайчик
Облизує губи.