Вірші класиків - українська та світова поезія

Іде Мошко через ліс,
Аж вовк вибігає;
Мошко скочив на пеньок,
Аршин підіймає.

І аршином навісний
До вовка цілиться —
Аж тут — трах! — із-за корчів
Бахнула

На підсінні в малій хаті
Сидить старий хусит,
Вопівночі над талмудом
Бородою трусить.

І, як рабин, зачитався,
Читає, читає!..
А з підсіння запорожець
В вікно

Два рабини на коршомці
Зашабашували,
Одправили борухати,
За стіл посідали.
На кождому лапсардаки,
Шапка шабашкова,
Сидять собі коло столу,
Жоден — ані слова.
Аж

«Щоб ти мені, Сура,
Здоровенька була!..»
«А ти ж, Мошку, як?»
«Я вже буду й так!..»

Випив мужик півкватирки,
Хлібом заїдає.
А жид ходить коло шинку,
Борухи співає.

«Чи є, Мошку, у вас рабин?» —
Став мужик питати.
А жид: «Гирсти! А чому ж нам
Рабина

Читав рабин свої книги
Двадцять і сім років,
Перечитав всіх талмудів
І усіх пророків…

Читав двадцять і сім років,
Ні з ким ані слова!..
З ним не сміла говорити
Й сама

Зайшов козак до коршомки.
«Здоров, орендарю!
А налий-но мені,— каже,—
Горілачі чару!»
Налив Мошко одну чару,
Козак вихиляє.
Вихиляє, не ковтає,
Іще

«А чи знаєш ти, Романе,
Батько під судом:
Іспійняли неборака
Над чужим добром…»

«Мого батька?.. Де спійняли?»
Циганчук спитав.
«Таки в нашії ж коморі —
Бодню

Став у церкві батько з сином.
Церкву вже кінчали:
Засклепили, побілили,
Олтар прибивали.

«Слава богу, — каже батько, —
Спомоглися люди.
Лиш не знати, як то вона —
Чи

«Де бував-пробував?
Розкажи, Іване!»
«Та вже де не бував,
Всюди бував, пане!

Був не раз у Криму,
Бував і в Полтаві,
Ходив раз у Москву,
Бував і в Варшаві».

«А

Раз у баби перехідний
Москаль ночував,
Устав рано до походу
Та й гуску украв.
Доганяє його баба:
«Служба! Почекай!»
«А что, бабушка, мне скажешь?»
«Та гуску

Напосілися злодії
Раз на мужика
І, чи з поля, чи із стайні
Вкрали лошака.
Мужик ходить, ломить руки,
На святе дає;
Коли чує — аж у стану
Лошак його є.
Поклонився

Гнався постом засідатель
На чиюсь біду.
Серед річки заламався
На тонкім льоду.
Б’ються соцькі й розсильнії,
Б’ються рибаки.
Водять шнури край пролому,
Ості і

Їздив дідич за границю,
Назад повертає —
От гуменний на границі
Пана і вітає.

Поклонився, привітався.
«А що там, Іване?»
А гуменний йому каже:
«Та все гаразд,

Вір не вір, а не кажи: «Брешеш».

I
Народився я на світ,
Як їдного рання
Моя ненька забагла
Шпаків на снідання.

А я, хлопець-молодець,
Пожалував мами,
Серед

Не кидає цам господар
Ні жінки, ні хати,
А тут москаль перехожий
Аж гвалт пої..ти.

І вхитрився ж так, шельма,
Настругав цеглини.
Розтер пороху чимало,
Взяв білої

Лежить собі старий піп —
Де йому ї..ти.
Але його попадя
Давай зачинати.

Зачіпала і товкла
Куди довелося,
На остаток заскубла
Попа за волосся.

Не витримав

В опівночі на полу
Мужик пробудився,
Штани собі розпустив,
На жінку звалився.

Навпомацки затиснув —
Жінка — як не чує,
А синочок з-поза них
Все собі пантрує.

І

Положився вражий німець
З хазяями спати.
Серед ночі — шась на жінку
Та й зачав ї..ти.

Але мужик пробудився
Та й жінку торкає:
“Та же тебе ї.. німець!” —
Стиха

Вдався батькові синок,
Та такий ледащо,
Що робити, хоч убий,
Не буде нізащо.

В поле нікгди ні ноги,
З школи утікає.
Лежить тільки, як бугай,
Яйця вигріває.

Що