Вірші класиків - українська та світова поезія

Я руці, що била, — не пробачу —
Не для мене переможний бич!
Знай одно: не каюсь я, не плачу,
Ні зітхань не маю, ні злоби.

Тільки все у гордість замінила,
Що тобою дихало й

Від сонця свят і непогоди буднів,
Щоб не змінилися безцінні фарби,
В твою скарбницю я складаю скарби,
Які дає мені моє полуднє.

Скарбницю ту ти залишив безжурно,
А я сховала

Д.Д.
Не любов, не примха й не пригода, —
Ще не всьому зватися дано!
Ще не завжди ж у глибоких водах
Відшукаєш непорушне дно.

І коли Твоя душа воскресла
Знову

Д.Д.

Наближається спогадів повінь…
В.Сосюра

Незнаний нам початок і кінець,
Не розуміємо таємну віру,
Коли жаття сплітає у вінець
В незнаній черзі

Гострі очі розкриті в морок,
Б’є годинник: чотири, п’ять…
Моє серце в гарячих зморах,
Я й сьогодні не можу спать.

Але завтра спокійно встану,
Так, як завжди, без жодних

Махнуть рукою! Розіллять вино!
Хай крикне хтось — хай буде завірюха, —
Ах, як я хочу віднайти вікно
У сірім мурі одностайних рухів!

А в тім вікні нехай замерехтить
Чиєсь

I
Коли приходиш ніжний і шумкий,
І дзвоном слів перетинаєш спокій,
Мені здається — весняних потоків
Пливуть бурхливі і ясні струмки.

Тоді вдаряють спінені

Усе — лише не це! Не ці спокійні дні,
Де всі слова у барвах однакових,
Думки, мов нероздмухані вогні,
Бажання — в запорошених оковах.

Якогось вітру, сміху чи злоби!
Щоб

Упало світло ліхтарів
На день конаючий і тихий,
Та перед смертю він зустрів
Посмертні свічі — дивним сміхом.

І, мабуть, кожний з нас відчув
Той сміх, як переможну силу,

Пісня Марусі Чурай

Ой ти ж мені обіцявся
Любити, як душу,
Тепер мене покидаєш,
Я плакати мушу.

Будь щасливий із тією,
Котру ти кохаєш,
А над мене вірнішої

Пісня Марусі Чурай

Стелися, стелися, зелений горшку!
Гей, ви не тіштеся, мої вороженьки, моїй пригоді!
Бо моя пригода, бо моя пригода, як літня роса,
Як вітер повіє, як

Пісня Марусі Чурай

Котилися вози з гори, та в долині стали,
Любилися, кохалися, та вже перестали.
Любилися, кохалися, щоб мати не знала,
Не дай Боже розійтися, як та

Пісня Марусі Чурай

Ішов милий горонькою,
Мила — під горою,
Зацвів милий роженькою,
Мила — калиною.

Ой ти живеш на гороньці,
А я під горою.
Чи ти тужиш так

Пісня Марусі Чурай

Прилетіла зозуленька
З темного лісочку;
Сіла, пала, закувала
В зеленім садочку.

Ой як вийшла Марусенька,
В неї запитала:
“Скажи мені,

Пісня Марусі Чурай

На городі верба рясна,
Там стояла дівка красна.

Вона красна ще й вродлива,
В неї доля нещаслива.

В неї доля нещаслива,
Нема того, що

Пісня Марусі Чурай

Летить галка через балку,
Літаючи, кряче…
Молодая дівчинонька
Ходить гаєм, плаче.

“Не пускає мене мати
Вранці до криниці,
Ні жита жать,

Пісня Марусі Чурай

В огороді хмелинонька
Грядки устилає;
Промеж людьми дівчинонька
О, горько ридає.

Що ж хмелина зелененька,
Що не в’ється вгору?
Що ж

Пісня Марусі Чурай

В кінці греблі шумлять верби
Що я насадила…
Нема того козаченька,
Що я полюбила.

Ой немає козаченька, —
Поїхав за Десну;
Рости, рости,

Пісня Марусі Чурай

Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,
Бо на вечорницях дівки-чарівниці!
Котра дівчина чорні брови має,
То тая дівчина усі чари знає.

У неділю

Пісня Марусі Чурай

Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі,
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі.

Не плач, не плач, Марусенько,
Не плач, не журися
Та за