Катерина Перелісна

Ой, ду-ду! Ду-ду! Ду-ду!
На ставочку, на льоду
Бідна киця скаче,
Від морозу плаче:

“Ой, мороз пече, пече
Аж у вушках гаряче
Лапки ж мої милі
Зовсім

Люда, Петрик і Оксанка
Сперечалися на ганку,
Хто найкращу маму має,
Хто найбільш все дозволяє.

Петрик мовив: “Годі, Людо!
Хай Галюся нас розсудить…
От її учора

Ці слова, моя матусю,
Завжди в серці маю я —
Мила, люба, дорогуся,
Золотесенька моя!

Ненечко моя рідненька,
Ти мій захист і привіт!
Будь щаслива, здоровенька
І

До матусі я біжу
З кожною бідою:
Чи то котик не схотів
Гратися зі мною,
Чи згубився м’ячик мій,
Чи упав я з ліжка,
Чи напали комашки —
Покусали ніжку…

Мама

В день матусі ми матусю
Нашу рідну привітаєм,
І їй щастя, сил, здоров’я
І літ многих побажаєм.

Нас вона, як сонце, гріє,
І, як мур, хова від лиха.
Нам вона і

Прихились, моя матусю,
Прихились близенько, —
Я скажу тобі на вушко:
Ти моя рідненька!

І миліша ти для мене
За усіх на світі,
І тебе я буду завжди
Берегти й

Ми зібралися тут в залі
Наших мам усіх вітати,
І я хочу любій мамі
Тут при людях обіцяти,
Що не буду вже ніколи
Неслухняна й вередлива,
Гарно вчитимусь у школі.
Будь,

Дякую, матусю,
Дякую, рідненька,
Що була ти завжди
До всіх нас добренька!

І за те спасибі,
Як коли караєш,
Бо ти нас, матусю,
Розуму навчаєш.

Виростем

Я не знаю, мамо мила,
Що тобі і побажати…
Перш усього — щастя, сили
І здоров’я всім у хаті!

Щоб жили ми всі у згоді,
Як ти завжди нас учила,
І щоб твоя усмішка

Наша мама – чарівниця,
Вміє чарувати:
Візьме голку, візьме нитку
І кусочок вати,
І дивись — уже у неї
Біле ведмежатко,
Або зайчик довговухий,
Або козенятко.
А,

Наша матуся хворенька —
Ручки, голівка болить,
З ліжка ж устала, бідненька,
Щось нам поїсти зварить…

Мамо! Не треба вставати!
Ти не турбуйся — лежи!
Що і коли

Мамусенько, голубонько,
Ти ж моя єдина!
Я до тебе все тулюся,
Мов мала дитина.

Ти ж усе мене голубиш,
Сонечком взиваєш,
Все для мене, а про себе
Завжди

Мама! Мама! — гарне слово,
Тільки скажеш — все готове!
«Мамо, кашки!» — кашка є.
«Мамо, чаю!» — вже наллє.
«Мамо, спатки!» — вже роздітий,
I у ліжку, і укритий.
«Мамо,

У Галюсі є мамуся.
У мамусі є матуся,
А матусина матуся —
То Галюсина бабуся.
А у тата є татусь,
Для Галюсі він — дідусь!
I ще знайте, що Галюся —
Внучка діда і

Гарні сани, та скривились
На досаду дітворі:
Тільки сядеш — вже й скотились…
Через голову з гори!

В сніг упасти — то не смішки!
А санки гег-ген летять!
І доводиться вже

Ой, хто бачив,
чи ні?
Утік песик
Мені.
Оттакенький
Малий,
І усенький
Рудий.
Білі вушка і ніс
І ще й бубличком хвіст.

Гарна ти, матусю,
люба дуже, мила!
Ти мене ще змалку
звичаю навчила.
І щодня навчаєш,
як любить родину,
мову нашу гарну,
рідну Україну.
Буду українка,
як і ти,

Дорогенька моя мамо,
Нині твоє свято.
Про любов твою і труди
Хочу всім сказати.
З ранку в мами на обличчі
Ласка, усміх сяє.
Одягнутись, чисто вмитись
Мені

Гарна писанка у мене,
Мабуть, кращої нема.
Мама тільки помагала,
Малювала ж я сама.
Змалювала дрібно квіти,
Вісім хрестиків малих,
І дрібнюсінько ялинку
Й поясочок

Щедрик, щедрик, щедринець!
Ой, який я молодець:
Прийшов посипати –
Забув зерна взяти…

Та маю в кишені
Гороху з півжмені.
Сію, вію жито
У зимі на літо.

Нехай