Іван Малкович
Березівські образки
- Автор: Іван Малкович
Рутка в зеленім, хата в покрівлі,
в синім — ожина,
ива-маржина стоїть в надвечірнім,
ива-маржина.
Хату в покрівлі дощик покриє,
губи — ожину,
рутку ж зелену разом із леном
Синові
- Автор: Іван Малкович
Давно залишив я удома
те дерево, з-за котрого мені
сходило сонце. Може, ти захочеш
поїхати туди. З кімнатки у вікні
його там добре видно. Може, схочеш
прийти до нього, як
Я загубив свій ключ
- Автор: Іван Малкович
Я загубив свій ключ: я голочку соснову
назвав своїм ключем — І загубив чомусь,
і чОмусь не знайду, й, відшукуючи, знову
знаходжу не його — і до дверей тулюсь.
Я всі ці довгі дні
Закляття
- Автор: Іван Малкович
Сиди, і думай, і печальсь, і все питай себе: чому
і ти катуєшся: «чому?» — а відповіді не даєш;
коли і хто це прищепив тобі слова, немов чуму,
і скільки б ти не вимовляв — не
При цих деревах, в цім ладу
- Автор: Іван Малкович
При цих деревах, в цім ладу,
в поривах духу, руху впертих
десь притулитися в саду
і хоч би трішечки померти.
Бо вірші — що? — якби хотів
сказати ними стан цей чистий,
то
Все поруч
- Автор: Іван Малкович
(Цикл)
1.
Все ясне, і тонке, й незабутнє, як листячко шкіри
на скронях твоїх; хоч під листям — ти вже, як дитина,
розлюбила мене — і тому я хотів би до тих говорити,
Ще ранок лиш
- Автор: Іван Малкович
Ще ранок лиш. Нічого ще не гасло,
та бубнявіє чорна горошина —
Рядки у віршах, як порожні ясла:
сегорік не вродила конюшина.
Сегорік ні стеблиночки задарма:
лиш куриться
Дивна пісенька
- Автор: Іван Малкович
Розгублений і зблідлий молочай,
зелені лики стебел — білі чари.
Ой заваріте, мамцю, мені чай
із корінців сухого молочаю.
Ох, сині жилки на моїх руках —
чого ж ви, мамцю, у
Гори плечима загати
- Автор: Іван Малкович
Гори плечима загати,
щоб не зсувалися на неї по ночах,
аби опівночі циганка в кожне з вікон
беззубо не всміхалася до неї,
аби в теменнім лісі їй, самій,
не привиджалися
Отак прожив собі
- Автор: Іван Малкович
Отак прожив собі, дивись,
немов одне лиш тільки знав я:
о півдошостій народивсь —
о півдопершій поховають.
Звідкільсь прийшов, ішов кудись,
неначе й був — не був
Далеке літо
- Автор: Іван Малкович
Так пусто літо відійшло —
вже й не дотягнешся рукою,
бо, мов туман, тоненько
скло
між літом стало
і між мною;
і хай воно пересікло
обох нас; все ж дало в
Ніч. Осінь
- Автор: Іван Малкович
…бо все мине, як сад, що на очах пошерх:
нам буде тільки ніч; ніч, як псалтир — постійна;
а те, що звали «сад» — лиш, як луна, по стінах
осяде сумно й не прошурхотить уже;
а те,
Ольвія дальня слів твоїх майже нечутна
- Автор: Іван Малкович
Ольвія дальня слів твоїх майже нечутна,
Кола твого наймення губи мої не розімкнуть,
Світло розтане, як сніг: темно буде і смутно,
Альт мовчазний вкриє пледом тебе, наче лікар.
Враз баранчик народився
- Автор: Іван Малкович
Цикл
1. Передкарпаття
Це край, де мовкне спів флояр
під жоновИ [1] жертовний стукіт,
де так подібні до хлоп’ят
худі баранчики
і
Якщо дерево
- Автор: Іван Малкович
Якщо дерево
яке дасть мені
останній рятунок
вже ось-ось догризатимуть
баби-яги
і отруйні змії —
чи хоч одне-єдине
літаченя
на криля мене
візьме?
Музика, що пішла
- Автор: Іван Малкович
Коли вона плелася в коси —
чом, скрипко, відвернулась пріч?
Як музику пустила босу
в гаку непевну, звабну ніч?
Ох, смиче, теж дививсь куди ги? —
вже ж сивина спадає з пліч,
Я хочу плакати, бо туск
- Автор: Іван Малкович
Я хочу плакати, бо туск,
бо довгов’язий дощ і скелі, —
тебе втрачаю і не склею
нічого вже. Не златоусть —
ні Одісей, ні князь, ні гридень,
а лиш зникаючий, як віск…
От
Кожний день
- Автор: Іван Малкович
Кожний день
до мене
навідуються кораблі
вони усідаються під смереками
і важко дихають зябрами
тоді я нанизую їх
на вербову гілку
і несу до океану
а якщо ви
...Сторінка 6 із 6
Тунг сагурнг