Інна Кульська

Щедрий місяць вересень
у віночку з вересу.
Все добро, що в нього є,
щиро друзям роздає.

От у свій найперший ранок
він стрічає школярів:
дав і яблук на сніданок,
і

Коли вона загляне в сад –
Наллється соком виноград,
І різні яблука ренет
Солодкі стануть наче мед.
Коли огляне баштани –
Надмуться гордо кавуни.
І запишається в

В містечку, на околиці,
Де гірки та ярки,
Жили собі два хлопчики,
Два снайпери зіркі.
Дало їм славу
снайперську
Змагання у ярку,
Як два дружки поцілили
У пляшку на

Як іде жіноче свято,
Хлопцям клопоту багато.
Нас із татком тільки двоє,
А жінок же повна хата:

Прабабця Марійка,
Бабуня Маруня,
Мамуся Маруся,
Сестричка

Мамине свято
Я зустрічаю.
Я для матусі
Віршик вивчаю.
Я подарунок мамі роблю,
Я свою маму
Дуже люблю!

— Я хочу боксера!
Я хочу собаку!! —
А тато:
— Ану, припини цю атаку.
Собака — тобі,
А морока — рідні?? —
А я уже бачу боксера вві сні…
Я друга мого називаю

Раділи жовтенята
Юрко, Тарас і Ната,
Оксаночка і Вірочка —
Вся жовтенятська зірочка:
Їм дали вожатого,
Вожатий з класу п’ятого,
Він зветься Вася-піонер;
Цікаво буде з

Ну що може буть
цікавіше і краще,
Ніж дертися в гори,
обслідувать хащі,
Чи десь у міжгір’ї
сягнути мети:
Небачені поклади нафти знайти?!
А от географія —
скука і

Повз бульвари та будинки
Через місто,
З краю в край,
До зупинки Западинки
Дзеленчить, біжить трамвай.
Дзінь!
Зупинка Западинка!
Хто прибув? Мерщій вставай!
Стоїмо

Цей Ярема, наш художник, —
хлопець з хистом.
Ми його усі вважаєм
гумористом.
Ось малюнок: дві кумедні
птиці-ґави
Біля парти вверх ногами
пишуть вправи!
Як же

Підводяться будинки,
Росте новий район.
На вулиці — кабінка,
Загальний телефон.
Виблискує яскраво
Прозора дивина,
І школярам цікаво:
Невже вона міцна?
Хтось перший

На автобусній зупинці
Зустрічав бабусю внук.
Із села везе гостинці,
То нехай не трудить рук,
Внучок зробить добрий вчинок:
Він зустріне, привіта,
Піднесе важку

Прозвали Коротулькою.
Гримів у класі сміх.
Мій друг Левко Борулько
Сміявся довше всіх…
Я образилась до сліз,
А він з порадами поліз:
Ти, Коротулько, не барись,
Ти

Щось нудно самому
Надворі тинятися…
Ну чим би то Жорику
Порозважатися?
Ген Мурзик на лавці.
Жорж гладить кота!
І… в’яже бляшанку
Йому до хвоста:
«Як стане цей

На майданчику веселі
Збудували каруселі:
От сідайте чи ставайте,
На кружилі покружляйте!
Малюки ідуть несміло,
Хоч і вабить їх кружило.
Потихеньку перші п’ять
Стали коло

— До збору ще якраз година! —
Сказав дружкові піонер.
Хлоп’ята вийшли з магазину
І подалися просто в сквер.
Вони тримали по обнові:
Ножі гарненькі кишенькові,
У кожного два

Не вчив би вірш нізащо.
Нам двійка — не завада.
Та в класі, бач, нещастя:
У нас жіноча влада.
І як це ми обрали
На старосту дівчисько?
Бач — організувала
Своє дівчаче

Він у пошані, у довір’ї,
Весь під’їзд до нього звик.
Еней в квартирі 104
Проживає п’ятий рік.
Він зроду не лякав дітей —
Розумний, лагідний Еней.
Він стриманий і чемний,

Легкий, дзвінкий і чистий
Сурми веселий спів.
Сурмач — хлопчина
з хистом! —
Вожатий заявив.
А табір раптом поміча:
Псується вдача сурмача.
То був хлопчина тихим,
То

Жила-була в класі
У третьому «А»
Проворна Підказка,
Подружка моя.
Літала по класу
Із швидкістю вітру…
Любив я її,
Винахідливу й хитру.
Мене викликають —
У класі