Інна Кульська

В красивому новому домі
Жили три хлопчики свідомі.
Раз суперечка вийшла в них
Про те, хто пише краще всіх.
Вони вуглинок добули
І, не дійшовши згоди,
Втрьох сперечатися

Юннати-хлопці біля річки
Поважну бесіду вели.
Є у рослин чуття і звички,
Це науковці довели, —
Пояснював знавець новин,
Кмітливий агрономів син. —
Рослини вміють

Здається, немає у школі
Дівчатка старанніше Олі:
І галстук у неї в порядку,
І плаття загладжене в складку,
І в зошитах в дні перевірки
На кожній сторінці —
п’ятірки!
А

Ілька Астрономом прозвали у класі,
Він знає про зорі усякі дива,
Думками мандрує в майбутньому часі,
Теперішні справи свої забува.
Сьогодні біда Астроному та й годі!
Боротись

Ми в таборі — чотири дні.
Все до вподоби тут мені.
Та Настин сон і апетит
Псує тутешній
чорний кіт.
Я забобонів не терплю,
Прикмет я не вивчаю,
Та Настю-подружку

Двом сусідам-хлопчакам
Двоє тат і двоє мам
Одної й тої ж днини
Справляють іменини.
Що Івасю, що Ількові
(Так домовились батьки)
Подарунки є чудові,
Не якісь там

Недавно тьотя Ліза
Придбала телевізор.
Наче в клубі, вся рідня
Фільми дивиться щодня.
От і я усе дивлюсь,
Пропустити щось боюсь,
Хоч в очах уже туман,
Аж потьмариться

В класі мріяла Галинка:
«Я не Галя,
Я — сніжинка.
Я кружляю,
Я лечу
І граматики не вчу:
Бо навіщо балерині
Ці нудні дієвідміни?»
Де ми Галю
Бачим

Дзвенить дзвінок.
Скінчивсь урок.
Узявши старт
Від крайніх парт,
Зелена «бобка»
В двері класу
Летить, як пробка
З пляшки квасу.
Це так Антон
Спішить в

Сьогодні вранці Мусі
Закололо в усі.
Зітхає бабця Мусина:
Полікувати мусимо…
Он восьма на годиннику,
Ходім у поліклініку.
Вмить Муся одягла берет
Не кваптеся,

Я не тільки задля сміху
Вам дарую «Їжачиху».
Вся в колючках-голочках
«Їжачиха»-книжка
Розшукає по кутках
І базік, і нетіпах —
Та й уколе нишком!
Вколе голочка

Був у класі Язичок,
Язичок
Без кісточок;
Без упину
Торохтів:
На хвилину —
Двісті слів!
Заявив
На зборі клас:
Язичок
Замучить нас!
Дуже просим,
Щоб

Він з книжкою цікавою
Прийшов у п’ятий клас
І «консультантом Савою»
Став за короткий час.
«Про стилі плавання» — така
Цікава книжка у Савка.
То ж за ним біжать

В садку, що гостинно відкритий для всіх,
Дбайлива рука посадила горіх.
Упали блакитні дощі з висоти,
Деревце охоче взялося рости:
Несміло розкрило рум’яні бруньки
І пишно

Жила-була в класі
У третьому «А»
Проворна Підказка,
Подружка моя.
Літала по класу
Із швидкістю вітру…
Любив я її,
Винахідливу й хитру.
Мене викликають —
У класі

Рівно вісім. Вже пора.
Виряджають школяра.
Баба внука зачесала
Волосок до волоска.
Мама куртку застібала
До останнього гачка,
Підтягнула комірець —
Ну школярик —

Ой, Марійко-ученице,
Ти куди біжиш така,
Що розпатлані косиці,
Забинтована рука?
Чом коліна, як на сміх,
Визирають із панчіх,
А на синьому жакеті
Білий ґудзик, як

Тимко разів три не поснідав у школі
І грошей зібрав на покупку доволі.
Він викликав друга Грицька в коридор
І тихо шепнув йому: — Єсть «Біломор»…
Подалі від класу,
У темнім

Правда, з ранку до обід
На катку чудовий лід?
А у Віті навчання
З половини дня.
Вітя
Всі години ранні
Пропадає на катанні,
Бо до спорту
В нього хист.
Вітя —

Ця розхристана фігура —
Це Данилко-нечепура.
Здавна ножиці та мило —
Вороги цього Данила.
Щітки він боїться — страх,
Від води аж щулиться.
Весь у крейді, в