Грицько Бойко

Розпочались канікули,
а відпочити ніколи.
Лиш наступає ранок —
за книжку і на ґанок.
А з ґанку стежка-стрічка
веде мене до річки.
Там на піску читаю,
читаю й

Сіла муха на машину
Відпочити на хвилину.
Повезла машина муху,
По дорозі мчить щодуху.
Муха крильцями тріпоче,
Муха весело дзумкоче.
Запишалася мала:
– От я куряву

Мишка раз
Прийшла
До кішки,
Уклонилась
Кішці
В ніжки.
Кішці –
Смішки,
Мишці –
Нітрішки.

Гостювати йшла стоніжка.
Забруднила ноги трішки.
На порозі біля хати
Стала ноги витирати.
Всі сто ніжок обмітала,
Всі сто ніжок витирала,
А як стала на помості –
Із

Я ведмедиків взяла,
Посадила до стола,
Стала медом частувати:
– Пригощайтесь, ведмедята!

А ведмедики сидять
І нічого не їдять:
Скуштувать медку охота –
Та відкрить не

От маля, так маля! —
Не злякалося джмеля,
Не гукає маму,
А зняло панаму
І махає нею: —
Ну,
Тільки сплобуй, плозену!

Каченята молоді
Враз побігли по воді,
Крильцями залопотіли
І у вирій полетіли.

Тільки качка сидить,
В неї ніжка болить
І крилечко перебите
їй не можна

Огірки-пузанки
Поховались під листки.
А жовтаві дині
Видно в огудинні.

А гарбуз, а гарбуз
Прямо в землю загруз.
Всі відпочивають.
Всі лежать-дрімають.

Тільки

В груди клюнув золоті
Жайворон себе
І дзвіночком полетів
В небо голубе.

Перелякана і зла,
Полем, навмання,
Перепілка повела
Перепеленя.

Бабка райдужна,

Струмочок скаче,
Все скік та скік.
Сміється й плаче
Гірський потік.

Потік до річки
Спішить, дивись:
Змією стрічка
Все в’ється вниз.

А річка в море.
І так

Я морозу не боюсь! —
В кожушину одягнусь.
Хай мороз не злиться —
Я у рукавицях.
Хай мороз не коле так —
В мене шапка з кролика

Хай мороз не хвалиться —
Я у теплих

У бруньках весняні клени,
Теплий вітер повіва.
Наче щіточка зелена.
Пробивається трава.

На горбочку перші квіти
Голубенькі-голубі.
І пушок почав біліти
Біля ставу на

Ой на річці вітер
Лід до блиску витер.
Ні сніжинки- Порошинки
Не залишив вітер.

Ой ти, вітер-вітер! —
Як нам не радіти:
Ти хороший,
Ти пригожий,—
Ковзанку нам

Сніг-сніжок!
Сніг-сніжок!
На снігу сліди пташок.
Це горобчики стрибали,
Мабуть, їстоньки шукали
Та поживи, бач, нема
Замела усе зима…
Ой ви, пташки куцохвості.
Наші

Сніжок у полі, у долині,
І на дорозі, й на горі.
На червонястій горобині
Стрічають зиму снігурі.
Останній лист злетів з берізки,
На білу ковдру тихо впав…
Він золотим

Від блискавки й грому
Лисичка тікає.
А грім все гуркоче,
А дощ припускає.
Ніде ні билини —
Поорані ниви.
Куди заховатись
Лисичці від зливи?
Аж дивиться:
ржава

— Де ти, лисонько, була?
— Повертаюся з села.
— Добре гостювалось?
— Без хвоста зосталась.

Груш, що висять в холодку
Наче на принаду.
Захотілось Пилипку
З колгоспного саду.

Три години стежив він
З лопухів за дідом,
Доки сторож у курінь
Піде за

У Топтайла й Топталини
Три ведмедики, три сини:
Туп, Туптій і Тупотій.
Туп — ведмедик головатий,
А Туптій — то вайлуватий,
Тупотій же був — крутій.
Топтайлина — їхня

На човні уся сім’я
Тато, я і мама.
За борти держуся я
Обома руками.
Тато вже мотор завів,
За кермо вхопився.
Човен рвучко затремтів —
І мотор спинився.
Тато ремінь