Грицько Бойко

(Казка)

У Ясика-Карасика
Був собі кіт:
Не Мурлика,
Не Воркіт,
Не в чоботях —
Без чобіт…
Був сивенький кіт,
Кіт Хвостун,
Кіт-хвастун.

Невеличкий

В нашім класі є подружки,
Дві подружки-говорушки.
Так усі їх стали звать,
Бо подружки на уроках,
Мов сполохані сороки,
Цокотять і цокотять.

Говорушки Клава й Мила
На

Хто не зна моєї ляльки?
В мене лялька, мов жива:
Як візьму її на руки —
Оченята відкрива.

Хоч у неї сліз немає,
Плаче донечка моя:
«Мамо, мамо»,— вимовляє,
Ну, а мама

Наша Галя вийшла з хати,—
Аж на грядці поросята.
Стала Галя їх корити:
— Хіба ж можна грядку рити?
В вас же їжі повна миска,
Ну, навіщо вам редиска?..
Як не соромно вам

Хвалилась Жучечка смішна:
— От покусала я слона! —
Та не обмовилась і словом,
Що був той слоник… іграшковим!

У слона болить нога.
Слон сьогодні шкутильга:
Гостював комар у нього,
Наступив йому на ногу.

Від вовка тікали
Три барани.
Ледве домчали
До гурту вони.
Могли б барани
Вбити вовка рогами,
Коли б барани
Не були баранами!

То не зорі
Неозорі
Засіяли на просторі,
Кружать угорі.—
Білі-білі
Заметілі
На дерева посивілі
Впали у дворі.
А сніжинки-
Холодинки,
Зіроньки і

Ой смачні,
Ой смачні
Бублики у Тані:
Медяні,
Запашні,
З маком, ще й рум’яні!
Медяні,
Запашні
Танечка поїла,
А для нас
І для вас
Дірочки лишила.

Сьогодні ми ранесенько
Ішли у сад гуляти —
Аж сіли два метелики
На квітах спочивати.

Зраділи ми і думаєм:
Зловити нам якого —
Чи отого жовтавого,
Чи, може,

Біля сонечка, вгорі,
Плавала хмаринка.
Проти сонечка, в дворі,
Бавилась Яринка.

Враз хмаринка біла
Сонечко закрила,
А Яринка засмутилась —
Губоньки скривила.

Не

Я вмію держать
За зубами язик.
А от мій товариш
До цього не звик.
Секрет він почує
Від мене —
І зразу ж секрет
У Семена.
Семен по секрету
Розкаже рідні,
І

Перу, перу платтячко
І хустинки
Для моєї лялечки,
Для Маринки.
Перу, перу платтячко
І співаю,
У вікно на сонечко
Поглядаю.
Вийди, вийди, сонечко,
З-за

Чай хазяєчка мала
На вечерю нам несла.
Хоч ступала тихим кроком –
Підсковзнулась ненароком.
Чашка з блюдечком додолу –
Покотилась біля столу,
Покотилась і розбилась

– Чого тікаєте врозгін?
Ви ж – вчотирьох, а він – один…
– А ми не знаєм, – каже Влас, –
За ким він гониться із нас!

Довгі вуха,
Куций хвіст.
Невеличкий
Сам на зріст.
На городі
Побував —
Нам капусту
Попсував.
Довгі ноги
Скік та скік!
Ми – погнались,
Він – утік!

На перерві у дворі
Стали в гурт школярі.

Глянув я на Петька,
А Петько – на Тимка,
А Тимко – на Шурка,
А Шурко – на Юрка, –

Та як розсміялись,
Аж за боки

Дощик,
Дощик! —
Аж залопотіло.
Ліс і поле,
Все навколо
Дощику зраділо.

Дощик,
Дощик! —
По дорозі стука.
Ми краплини,
Мов перлини,
Ловимо у

Сонечко весняне
Встало з-за села.
Пробудилась рано
Дівчинка мала.

Дивиться в віконце,
Радісна, ясна,
Наче промінь сонця,
Мов сама весна.

Бантики в

Підмітає зранку
У дворі Мар’янка,
Чисто підмітає.
Песик вийшов на поріг
І хвостом змітає сніг —
Песик помагає.