Довгі
Оглядаючись
- Автор: Василь Герасим'юк
На тій горі вітри збивають з ніг,
сльозяться очі і в очах дерева.
З гори течуть, звиваючись…
Лиш хата
стоїть собі. Ніхто в ній не живе.
Я чув, що люди ті давно померли,
і
Перше послання Дмитра з Кутів до галичан
- Автор: Василь Герасим'юк
Не знаю, чому ви завжди боялися
божевільних і привидів.
Може, тому, що божевільний забагато
розказував,
знаючи про вас те, що самі не знали чи не
хотіли,
а привид
Зозуля при перуці
- Автор: Василь Голобородько
Мати утопче стежку, на базар ходячи,
виносить же того молока,
щоб було з чого донечці одягання справити,
аж поки одного дня
донька не вріже косу, щоб заспокоїти матір:
“Мамо, я
Зеленяк птах клечальної неділі
- Автор: Василь Голобородько
Зеленяче, зеленяче,
ти — пташка зеленого кольору,
ти — найзеленіша пташка
від усіх зелених пташок,
ти зеленим забарвленням свого пір’я себе називаєш:
ти — зеленяк;
ти
Катерина Білокур: Піжмурки квітів
- Автор: Василь Голобородько
Квітка ховається за квітку,
грається з глядачем у піжмурки,
не з’являється доти, поки її не назвеш:
“Ти, квітко блакитна, що в’єшся все вгору та вгору,
твориш своїм цвітінням перед
Гімн української громади Луганська
- Автор: Микола Байдюк
Хоч усі й говорять,
Що не є столиця ми,
Та Вкраїнське сонце
З наших піль встає.
Будьмо українцями!
Будьмо українцями!
(Тільки пам’ятаймо де ми є)
В нашої
...Найневідомішому поету
- Автор: Микола Байдюк
Найневідомішому поету
наснився дивний сон.
Ніби твори його знає будь-хто у світі,
ніби фото його — це обличчя людства,
ніби ціла плеяда геніальних письменників
старано
І знов село - душа моя
- Автор: Микола Дмитренко
І я згадав своє село.
І.Франко.
І знов село — душа моя, розрада,
Пракорінь мій, колиска, джерело,
Журлива пісня і колюча правда,
Мій хліб і сіль, добро моє і
Синівська молитва
- Автор: Микола Дмитренко
Молюся Вам, єдиний Боже, — Мамо,
Молитва ця і радісна, й сумна
В моїй душі, немов у Божім храмі,
Вночі і вдень із ніжністю луна.
Молюся Вам і кланяюся в ноги,
Схиляю до землі
Синьо-сірий колір
- Автор: Наталка Білоцерківець
Забагато мистецтва у цьому нікчемному світі.
Забагато рим у тиші, що крає серце.
Забагато червоного – пристрасть, вона не така.
Принаймні, остання пристрасть.
Ні, це не кров, що
...Балада про кривавих солов’їв
- Автор: Василь Голобородько
Те, що почалося глибоко під землею о першій годині ночі,
— не має закінчення.
Вони довго жили у клітці тіла,
ті криваві, як маки, солов’ї,
і от вони вирвалися на волю
крізь
Я помру в Парижі в четвер увечері
- Автор: Наталка Білоцерківець
Забуваються лінії запахи барви і звуки
слабне зір гасне слух і минається радість проста
за своєю душею простягнеш обличчя і руки
але високо і недосяжно вона проліта
залишається
...Елегія Пікассо
- Автор: Наталка Білоцерківець
Тієї ж ночі сніг пішов. Іди,
Безшумний сніже, темними устами,
Мостами, наче сплетеними снами,
Дахамий
Стоять сади холодної слюди
В одежі білій з чорними руками…
Так
Нічні літаки
- Автор: Наталка Білоцерківець
Нічні літаки пролітають незримо,
Сніги опадають на вулиці міста,
О першій згасають бліді ліхтарі,
Зникають останні трамваї…
Тепер
Лишаються тільки будинки поснулі,
Дерева
Ми йдемо
- Автор: Василь Голобородько
Ми йдемо по Україні:
від степів до гір,
від лісів до морів —
звідусіль виходимо на прадавні шляхи,
і немає нам ліку.
Ми чинимо волю наших прадідів,
це вони нас послали у
Самовбивці
- Автор: Василь Голобородько
Ми — репані жителі Хохландії,
ми — хохли з обвислими вусами,
ми — ледарі і боягузи,
ми — куркулі і підкуркульники,
ми — бандити, зрадники, поліцаї,
ми — мазепинці,
ми —
Що читати
- Автор: Василь Голобородько
Синку,
не читай книжок з нашої історії —
не припадай до криниці нашого
історичного досвіду:
ні “Літопису Руського”,
ні “Літопису” Самійла Величка,
ні “Літопису
Телесик
- Автор: Василь Голобородько
(хатня інсценівка 33-го року)
Мати натопила піч,
вигребла жар кочергою під челюсті,
вимела чистенько черінь помелом,
узяла у руки дерев’яну лопату,
ніби зібралася
Шукачі могил
- Автор: Василь Голобородько
І. Калинцю
Вдивляємося одне одному в очі,
вигукуємо найважливіші, ніби щось загрожує
нашому
існуванню цієї миті, слова крізь товщу повітря,
спресованого у важку
Кавказ
- Автор: Микола Дмитренко
За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі.
Споконвіку Прометея
Там орел карає,
Що день Божий довбе ребра
Й серце розбиває.
Розбиває, та не вип’є
Живущої
Сторінка 195 із 204
Чудовий! Коли поруч.....