Довгі

Де літо
гойдає бірюзові віти,
де з неба
в безодню падають зірки,
засну я,
немов ледь-ледь помітний вітер,
у вербах
навколо райської ріки.

Там тихо,
самотнім

Зда́леку вітер доніс: служитель собору
б’є у дзвін.
Свято сьогодні, і я радітиму скоро –
так, це він.

Він сходами вже підіймається,
він тихо знімає пальто…
Мить – і в

Він – Я тебе кохаю,
як є.
Довго пам’ятаю,
як б’ється
полум’яне серце
твоє…
і моє…

Вона –Я тебе кохаю
від початку днів,
як

Речитатив:

Мої друзі називають мене мазохістом…
і кажуть, що ти сіла мені на голову,
і звісила ніжки…
Але твої ніжки такі прекрасні!
Люба моя, усе, що ти робиш,

(блюз)

Ранкові троянди і лілії
в моє заглядають вікно.
Але не цілуй мене, милий мій, –
я кригою скута давно.

Твій подих давно не обпалює.
Твій дотик одразу

На безлюдних островах
жив небесно-синій птах.
Він кружляв на хвилях мрії
й доброї надії.
Потім прилітав до мене в снах.

Я ще мріяла тоді.
Я так вірила тобі.
А тебе

Ти витягуєш з мене по слову,
тільки я не скажу, чи люблю.
Розцілую безмежно й безмовно
і в спокійних обіймах присплю.

Хай признаюсь колись випадково,
хай на ранок покаюся

Бабусі Марії

Ти вся моя.
Ти вся моя тепер була.
Чемно відмовлюся від тебе.
Спи.

О, вона спала.
І ніби квітка під місяцем цвіла.
І я потраплю в сон

Тепер, коли осушено бокал,
коли по венах розлилась отрута,
я звільнений, мої пудові пута
обсипались уламками дзеркал,
тепер, коли осушено бокал.

Тепер, коли мої слова

Як солодко відчути повне право
на вільний дотик до хмільного тіла,
до губ, зволожених жагою, до яскравих,
до рук, підсолених перемаганням сили,
до ластовиння на твоєму лоні,
до

Коли кордони розривали Україну,
єдиний розділяючи народ,
з громади за́вжди піднімалася людина
і рятувала від лихих негод.

За нею йшли вперед, їй вірили, бо знали,
що Україна

Синє небо. Жовті луки.
Предковічний храм.
Вільні дзвони. Срібні звуки.
Все належить нам.

Час веде сюди дороги
звід усіх усюд.
Ми знайшли свою свободу тут.

Україна

Земний ковчег на хвилях вічного життя
то піднесеться, то пірне в космічний шторм!
Ми на планеті цій – неміряна сім’я,
а наші голоси – багатомовний хор!

Ми так живемо від війни і

Шмат увірву твойого часу
дорогоцінного;
шмат спокою твого,
більш непорушного, ніж я,
загарбаю;
величності твоєї добрий шмат
привласню; –
усе, чим наділяєш лиш себе

Ото лізе павук по сходах,
от уже і десятий поверх,
а у жінки високий каблук:
стук та стук.

Закидає павук петлицю
на жіночу пухку спідницю,
а у неї високий каблук:
стук

Цвіте під деревом мільйонолітнім
мільйонолітнім синім цвітом
мільйонолітня квітка.

Повзе змія мільйонолітня,
студена кров мільйонолітня,
мільйонолітня мудрість
між

“Співайте для Господа пісню нову,
уся земле, співайте для Господа!”

Біблія. Старий Заповіт.
Книга Псалмів, 95:1

“Уся земле, викликуйте Господу, покликуйте
радісно, і

“Він наш Бог, а ми люди Його пасовиська й
отара руки Його. Сьогодні, коли Його голос
почуєте, не робіте твердим серця вашого,
мов при Мериві, немов на пустині в день
спроби, коли ваші

“Коли буде знайдений серед тебе в одному
з міст твоїх, які Господь, Бог твій, дає тобі,
чоловік або жінка, що зробить зле в очах
Господа, Бога твого, щоб недотримати
заповіту, що

Боже наш!
Не гнівайся – а змилуйся!
Боже наш!
Ми всі – перед Тобою!
Боже наш!
Нам небеса відкрилися –
Любов’ю
в молитвах – молитвах цих
від очей Твоїх!

Боже