Довгі
Сльота
- Автор: Микола Руденко
За вологою шибкою дерево плаче,
Сіре небо дощем капотить безупинно.
Ну, чого ти болиш, моє серце? Неначе
Щось у світі страшне учинитись повинно.
Я не знаю, що саме — з людьми чи
...Крило і колесо
- Автор: Микола Руденко
Коліс природа не створила
І навіть не дала ідей.
Зате були у неї крила,
Що в небо кликали людей.
Здригнулося планетне тіло,
Озвався гомін у зірках,
Коли внизу
Правнукові
- Автор: Микола Руденко
Правнуче мій! Ти один з юнаків
Тих, за яких ми в боях помирали.
Вийди до мене з майбутніх віків —
Вийди, піднявши космічне забрало.
Все ми спалили заради мети —
Все, що
Голос моря
- Автор: Микола Руденко
Голос моря — звукове явище над поверхнею моря. Людина голосу моря не чує. Можливо, його чують деякі морські тварини.
УРЕ
Вставало море стоголово,
Кипіли білі буруни.
Віта
- Автор: Микола Руденко
Рама, прагнувши духовних знань, мандрував по всій Скіфії. Повернувшись на північ, Рама був вражений культом людських жертв, що панував серед його племен.
Едуард Шюре
Є долина
...Реабілітований
- Автор: Микола Руденко
1
Не будіть його, пастушки, —
Хай під явором спочива.
В нього вчилися наші батьки,
Як помножити два на два.
Телескопа робили вони —
Чи віднайдеться край
Між двома ерами
- Автор: Микола Руденко
1
Христова ера проминула,
Чому ж ти не прийшов, Христос?
Націлились холодні дула
В твоїх пророцтв забутий стос.
Хто ж розпочне новітню еру?
Хто вже на істину
Світло й темрява
- Автор: Микола Руденко
I
Де правда — Бог чи той живий потік,
Який засіяв землю чудесами?..
Тобі належить витратити вік,
Щоб мовити просвітлено: те ж саме!
Чи в назвах справа?..
Вічну
Ліси, яких немає
- Автор: Микола Руденко
Зимові витівки на склі —
Для мене був єдиний ліс,
Бо там. на батьківській землі,
Лиш терен по яругах ріс.
Те, що снувалось на вікні
Серед зимової краси,
Вертали надра
Моєму народові
- Автор: Микола Руденко
Народе рідний, степова стихіє,
Безхитрісна, довірлива душа!
Чому тебе, святого гречкосія,
Так часто Божа ласка полиша?
Нелегко вжитись у твої потреби:
Ти витворив республіку
Покинутий лан
- Автор: Микола Руденко
За вільхами в заплаві є луги,
Що так цвітуть у червні, наче зорі.
Всю невичерпність власної снаги
Розхлюпали у трав’яному морі.
Окрему квітку вивчити мені
Нелегко між
Я так не вмію сумувати
- Автор: Микола Руденко
Я так не вмію сумувати,
Плекати біль в душі своїй,
Щоб стрічним не подарувати
Усмішки з-під припухлих вій.
Вони живуть, вони щоднини
Свої серця кудись несуть,
Хоч ані
Місячна ніч
- Автор: Микола Руденко
Ці сині тіні на снігу,
Ці неяскраві тіні
Таку породжують жагу,
Немов при сотворінні.
Здається, тиша загримить
На світу половину —
І з тіней місячних за мить
Все
Із космосу
- Автор: Микола Руденко
Сіре небо сірої землі
За шибками нашими стоїть.
Десь летять космічні кораблі —
До яких причалів і століть?
Космонавт на Землю погляда,
Материк далекий впізнає.
Земле, хто
Ранкова молитва
- Автор: Микола Руденко
В плавнях світанкової пори
Ляж у трави — не дихни, замри.
Дух конвалій плине у гаю.
Дятел силу пробує свою.
Бурий, мов над озером туман,
Рохне поза вільхами
Українське небо
- Автор: Микола Руденко
Над Україною небо, коване в кузні громів,
Бурями переоране, мов штормовий океан.
Вдень і вночі снуються пасма їдких димів,
І на козацькі плавні падає чорний туман.
Не застогну
...Голос
- Автор: Микола Руденко
За вікном — ліхтар. А тут навколо
Світла й сутінків жовтава гра.
Що це — знову спізнююсь до школи?.
— Сину, прокидайся. Вже пора.
І холодний піт. І так неждано
Порадієш: це
Маки
- Автор: Микола Руденко
Це так було: тут, під горою, ніч,
А десь по той бік починався ранок.
Шукаючи казкових самобранок,
Ми ранкові виходили навстріч.
Витрушувала з неба свій рукав
Богиня вроди —
Мертва верба
- Автор: Микола Руденко
Я не знаю, чому повертаю туди
Де висить між гілками ранковий туман,
Де змертвіла верба видимає з води
Скам’яніло–потужний оголений стан.
Мов пергаментні звої звисає кора,
А
Світ крізь сльозу
- Автор: Микола Руденко
Світ крізь сльозу — то зовсім інший світ:
Адже ж сльоза — не скельце і не лупа.
Давно забута мазанка-халупа
Від тебе раптом зажадає звіт.
І ти їй понесеш всього себе —
Туди,
Сторінка 169 із 204
Чудовий! Коли поруч.....