Дмитро Білоус

Тарасик, як метелик,
пропурхав до півдня.
Оце б дивитись “телик”,
та є ще завдання.

І власні назви спішно
на завтра вчити став:

— “…наприклад, Рим, Рубіжна,
Гаїті,

Іще в добу льодовикову
людина зустрічалась з ним.
Коли ж із ним спіткалась знову,
він був лиш рештком викопним.

Не взнаєш, хоч кричи ти пробі,
як звавсь цей велет за життя,

В. Пепі

Путі-дороги перехресні
верстали прадіди й діди
і назви нам земні й небесні
лишили в мові назавжди.

Ті — крем’яні лани орали,
ті — полювали дичину,

Солов’ї на калині,
на ялині зозуля.
Через гори й долини
лине пісня з Посулля.

Мова в ній калинова,
древа сонячна гілка,
серця тиха розмова,
калинова сопілка.

І

Душа — загреби,
око — заздренне:
чого є в тебе й
немає в мене?!
Це винуватий ти, миловидний,
що я негарний.
Ти винуватий, талановитий,
що я — бездарний…
Це чорна

Кружляє в небі «месершміт»,
А в нім — фашистський льотчик Шмідт.
Зенітки тут як кашлянуть —
Фашист круть-верть,
Фашист верть-круть…
Летить донизу «месершміт»:
В один бік —

Кажуть, вади є в бригади
Будівничої?
Та хіба то тільки вади —
Кепські звичаї!
Тесля в дядька зремонтує
На ось стілечки,
А хазяйка приготує
Ще й горілочки…
Кожен

Сам
Персона
Завтовшки з солідний куль,
А її він веде,
Як персоночку.
Тут вона ніжно так:
— Потримай ридикюль,
Потримай,
Моє сонечко!
Стріли знайомого — не

Колись надворі на рядні
Петрусь цяцьками грався.
Аж ось — хрю-хрю! — і він свині
На смерть перелякався.
— Іч, паця-кака! Ма-мо! Ма-а…
— Ревів Петрусь без тями.
— Чу-чу!..

“Проти рожна перти,
проти хвиль плисти”…

А скажи одверто,
розумієш ти
ці Франкові мислі,
знані нам здавен,
і народний вислів
лізти па рожен?

Кожен мовний

Де прадід коней вів на попас,
бо там росла хрумка отава,
старий засвідчує літопис
поселення, що зветься Лтава.

Була тут, кажуть, неглибока
у степовому кураї
у Ворскли

Умові — чари барвінкові,
аж сяють барви веселкові —
разки, вінки словосполучень,
прислів’їв, висловів і фраз —
і знаєш їх, вживав не раз,
але береш, як вічний учень,
і

Коли спонукає нас мовник
досліджувать слово живе,
то ніби розвідницький човник
по мовному морю пливе.

— Ось, — каже, — новеньке вам слово,
шукайте коріння, зерно —
і

В літню пору медову
у шкільному саду
я розмову про мову
з дітворою веду.

“От, — кажу я малеча —
мовний вираз візьміть —
брати ноги на плечі,
як його

Я вашу увагу на хвильку спиню:
хто знає, озвіться, будь ласка,
де вислів узявся підкласти свиню?

— Скажу, — лине голос Тараска. —
Я чув, що немовби за давніх часів
справляли

Як ти густо, краю милий,
полином віків пропах.
і які лиш не бродили
племена по цих степах.

Волелюбні осередки
осідали вздовж Сули,
де за волю славні предки
в славних

Колись єгипетська богиня
Ісіда вздріла дітлахів,
що пасли скот на луговині
і вже не їли кілька днів.

Вона ж — богиня материнства,
із серцем, повним доброти;
отож в

Лине дзвоном величаво
Шевченкова мова:
прочитайте тую славу
од слова до слова.
Не минайте ані титли,
ніже тії коми…

А що значить слово титла,
з “Кобзаря”

Слово, чому ти не твердая криця…
Леся Українка

Я бачу: кущисті ласкавці,
і Леся, гортензії садячи,
на хвильку присіла на лавці —
їй пишеться в рідному

Цей зворот, як довели
мовники-дбайливці,
свого часу занесли
в лексику мисливці

Бо порода є собак:
іклами своїми
жертву вхопить — і ніяк
пащі не розніме.

Не