Для зсу

Варуфорос? Геландрі? Змеженілий,
Липневі води котить Вулніпраг.
А князь стоїть, невитертий варяг —
Веде свої на північ моноксили.

Та сам полинув би що тільки сили
Під

Сумно на тебе дивитися, кринице,
пільна кринице з прогнилим цямринням,
оточила ти себе свитою кропиви ницої,
ще й хизуєшся мереживом жабуриння.

А була ти, небого, богинею у

Шукали правду вдень і уночі,
І от знайшли, уперті шукачі.
А правда гола — то й немає дива,
Що не впустила — бо була цнотлива…

Під місяцем в Дикім полі
чорний, як вороняччя,
в Полі, як у неволі,
валун при дорозі плаче.

Змахнуть би йому крилом
над вічним своїм гніздом,
чи степом із краю в край

Це, певно, наших днів ознаки —
Усім висловлюєм подяки,
Даєм на пам’ять ордени,
Лишаємо машини й дачі, —
Щоб тільки йшли від нас!
Одначе —
Не йдуть на пенсії

Під вікнами хати штики заблищали
І сунув до хати мадярський жандар,
А очі у нього щось хутко шукали:
“Чи тут живе — каже — поет і бунтар?

Чи тут живе знаний Угорщини

(блюз)

Ранкові троянди і лілії
в моє заглядають вікно.
Але не цілуй мене, милий мій, –
я кригою скута давно.

Твій подих давно не обпалює.
Твій дотик одразу

палаце правосудний тріумфів арко
обскубані когути плюмажні офіри
машируючи під арков переможно шпарко
співаємо хрипко немов обозні фіри

слава нашим генералам конюхам

Поблажлива усмішечка Цірцеї
Над рилами заплаканих свиней,
Над друзями мандрівця Одіссея,
Що позбулися вигляду людей.

Як торжествує німфа пишнокоса:
Герої непохитні,

Гумові послуги
Грабіжницької комфортности
Слабодухим непотребом
Коржем наболіли у горлі…
Зомбі з багатоповерхової могили
У них телевізор – молитовник
А водка –

Йшли у мряці голубій
В шатах ворога у бій,
Козаки та їх старшина,
Отаман і вся дружина.
Йшли у мряці голубій
Ще й у шатах вражих бій.

Не боїться чи козак
В брата

Пил на машинах, пил на чоботях, пил на рудій траві.
Бій не втихає, не затихає,— чуєте, хто живі?
Теплі мотори з вітром колючим свищуть, немов рідня,
Пахне автолом над сірим полем, тіло