Для дітей

Узяв червень колісничку золоту,
Та й захопив ще зірничку на льоту.
Ти, зірничко, скоресенько поспішай
Та сонечко ранесенько виряджай.

Дам я йому позлітоньку на той віз,
Бо

Гей, гуртуймось та лучімся,
Українські діти!
Зранку, змалку вже учімся
Для Вкраїни жити.

Поставаймо пара в пару
У громаду бучну,
Затягнімо аж під хмару
Співаночку

Дорогенька моя мамо,
Нині твоє свято.
Про любов твою і труди
Хочу всім сказати.
З ранку в мами на обличчі
Ласка, усміх сяє.
Одягнутись, чисто вмитись
Мені

Мама! Мама! — гарне слово,
Тільки скажеш — все готове!
«Мамо, кашки!» — кашка є.
«Мамо, чаю!» — вже наллє.
«Мамо, спатки!» — вже роздітий,
I у ліжку, і укритий.
«Мамо,

Гарно в нашому садочку:
І дерева, і квітки —
Чорнобривці та барвінок,
Ружа, м’ята, нагідки!
Яснокрилі робітниці —
Бджілки навкруги гудуть,
Мед солодкий та пахучий
Нам

Не займай, не ламай
Вишеньку в садочку:
Гарно там буде нам
Гратись в холодочку.
Бережи, всім кажи,
Щоб її кохали,
Бруньочок, квіточок
Марно не зривали.
Поливай та

Куплю собі ниточку з шовку,
Куплю полотенця і голку.
Вишию сорочку Юркові,
Аби одягнувся до школи.
Вишию ще другу, як чічку,
На свою маленьку сестричку.

Великий я синочок,
Матусенько моя.
Іде на п'ятий рочок,
Вже не маленький я.

Прокинуся раненько,
То довго не лежу, –
Оглянуся швиденько,
Вмиватися

Матусю, дай ручки твої поцілую,
За шийку тебе обійму,
І щічки погладжу.
Ти знаєшь, матусю,
Як дуже тебе я люблю!

І ти мене любиш, хоч я неслухняна,
Частенько і шкоду

У Галюсі є мамуся.
У мамусі є матуся,
А матусина матуся —
То Галюсина бабуся.
А у тата є татусь,
Для Галюсі він — дідусь!
I ще знайте, що Галюся —
Внучка діда і

Не послухав молоденький
Півник свою маму,
Крикнув гучно:
«Ку-ку-рі-ку!» —
Та й злетів на браму.

Змахнув крильцями своїми
Темно-золотими
Та й подався світ за очі

Бджілка літає
Серед квіток,
В улик збирає
Добрий медок.
Ох і солодкий
Сік у квіток,
Дасть досхочу нам
Меду дідок.
Скаже: — Жалійте,
Діти, бджілок:
Носять

То не рожа, ой, то не калина,
Тільки чемна школярка Галина:
Встала раненько,
Вмилася чистенько,
У кімнаті прибрала гарненько.
А потім при добрій охоті
Помогла ще й матусі в

У гостину з лялечками,
Так прийшли, мов з діточками,
Гандзя і мала Катруся.

Щиро їх витає Нуся:
— Гостям раді! Ах, кохані!
Зараз бавимося “в пані”!

Прошу свіжі

Там ось гори — тут долини
І струмочок срібносиний,
Вершком пісок і рінь,
Між вербами холод-тінь.

Це картина величава
А забава? Тут забава
Так чудова! Мій Ти

Вранці рано тільки стану,
В кожний куточок загляну
Як лиш щира є охота
То знайдеться все робота.

В праці щастя запорука,
Я не знаю що це “скука”
І від “скуки”, від

— Донцю! Тут питалася матуся
Сонечка щодня:
“Чи ти бачиш, що там робить Нуся,
Донечка моя?”

— Так! Падуть і на її головку
Проміні мої
І цілують те волосся з

Хоч собі мала я Нуся,
(Я лиш перший рік учуся)
Та свідоцтва не боюся.

Але в тім немає дива,
Я трудяща, не лінива.

Кажуть, цей не зна, що горе,
Хто ту лінь хоч раз

Як сяють зорі на неба склоні,
А я, матусю, при твоїм лоні,

За твоїм словом лину в казочний
Цей світ чудовий, світ непорочний,

Гублюсь в просторі, де сяють зорі,
Перед

Та зима така чудова,
Радісно її вітаю;

Повертаю знов до Львова,
Де тітусю добру маю,

Де мене жде много втіх,
Купить кожушок тітуся
І тепленькі черевики.

Не