Данте Аліг'єрі

1] Додержуючи вічного закону,
2] На небесах меридіан здали
3] Тельцеві сонце, ніч же — Скорпіону.

4] Отож, мов той, хто вдень чи серед мли
5] Іде, не спинений припоном жодним,

1] “Наш Отче, ти, який живеш на небі
2] Не через те, що замкнений у нім,
3] А люблячи істот, близьких до Тебе!

4] Іменню й силі будуть хай Твоїм
5] Од всіх створінь хвала і

1] Ми пругом вужчим перейшли й тіснішим,
2] Який складався з диких валунів,
3] Спинившись над проваллям ще жахнішим.

4] Від смороду, який весь час валив
5] З безодні чорної

1] Місця, де йшли ми з горем та печаллю,
2] Були такі похмурі та страшні,
3] Аж зір від них ми відвернули з жалю.

4] На Тренто схожі ці місця сумні,
5] Де берег Адіче колись

1] Не перебравсь центавр ще через річку,
2] Як ми потрапили у ліс такий,
3] Що годі в нім шукати стежки стрічку.

4] Не свіжість крон — сухих прутів пучки,
5] Не рівне віття —

1] “О ви, на учту обрані велику
2] Святого агнця, що достатком страв
3] Бажання ваші вдовольня без ліку,

4] Коли вже з ласки Бога цей збирав
5] Крихти, що кидаєте, ясночолі,

1] В те вірили народи, нині зниклі,
2] Що шле навкруг любовний шал вгорі
3] Ясна Кіпріда в третім епіциклі.

4] В старих цих заблудах вони, старі,
5] Не тільки їй у пристрастей

1] По цих словах твій Карл, Клеменцо гарна,
2] Повідав, скільки зла його сім’ї
3] Наробить люта ворожнеча марна,

4] Й сказав: “Мовчи, хай літ спливуть рої”.
5] Тож мовить мушу

1] О вбога благородносте, в нас кревна!
2] Що ти живеш між вихвалянь і слав
3] Тут, де любов у нас не дуже ревна, —

4] То зовсім я б тому не дивував;
5] Бо навіть там, де шлях

1] Ми низкою отак ішли по краю,
2] І вчитель часто говорив мені:
3] “Побережись, тебе остерігаю”.

4] Аж от засяли промені ясні
5] У нас на правих плечах: розчинило
6]

1] О волхве Сімоне, о жадні учні,
2] Господнє сотворіння пресвяте,
3] З добром заручене, ви, зла підручні.

4] За злото й срібло всім продаєте.
5] Вже треба, щоб про вас сурма

1] Нові покари я в тім самім ритмі
2] Оспівую в двадцятій пісні цій
3] Канцони першої — про втоплих в пітьмі.

4] Вже на круті схиливсь я камінці,
5] Щоб роздивитись дно глибоке

1] Так ми з моста на міст, багато вівши
2] Чужих моїй Комедії розмов,
3] Пройшли, щоб, зором глибочінь розкривши,

4] Ще на один поглянуть Лихосхов
5] В нових покарах і новій

1] Блаженне змовкло дзеркало, кінчавши
2] На цім, я ж пробував на смак своє,
3] У солодощі гіркоту мішавши,

4] І та, що ввись вела чуття моє:
5] “Зміни гадки, згадай, що я, —

1] Там, звідки перший промінь пада саме
2] На гору, вкриту кров’ю бога слав,
3] І Ебро блискотить під Терезами,

4] А Ганг вогнем опівдні запалав, —
5] Там стало сонце, й день

1] На сина дивлячись, любові повний,
2] Що вічно з них обох потоком ллє,
3] Найперший, у могутті невимовний

4] Усе, що в думці чи в просторі є,
5] Створив так до ладу, що всі

1] Коли переполох, для душ нежданий,
2] По всій рівнині розпорошив тих,
3] Що йшли на шпиль, для розуму жаданий,

4] Я притуливсь до друга днів моїх —
5] Без нього що робив би я

1] Як той, хто з видом тужним і сердитим
2] Спитав Клімену й безумом тяжким
3] Навчив батьків не потурати дітям,

4] Таким я був, і бачили таким
5] Мене й володарка, й світець

1] Засяяв пломінь рівно, мов планета,
2] Помчав у далину і там заглух
3] Із дозволу привітного поета.

4] Коли наш зір принадив інший дух
5] Неясним звуком, що із нього рвався

1] Хто, навіть вільними від рим словами,
2] Повісти міг би, скільки крові й ран
3] Побачив я на дні нової ями?

4] Тут мова лиш заводить нас в обман:
5] Бо наш словник ще дуже